Пошук по сайту


Методологічні основи вивчення дисципліни «соціологія праці»

Методологічні основи вивчення дисципліни «соціологія праці»

Сторінка1/4
  1   2   3   4

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів



Навчальний процес передбачає використання не тільки інфор­маційних підручників, а й навчально-методичних посібників, які б допомагали активізувати пізнавальну діяльність студентів, набути, окрім теоретичних знань, ще й практичних умінь і навичок у межах певного навчального предмета.

Потрібно мати на увазі, що навчальний предмет — це не скорочена чи спрощена копія відповідної науки, а дидактично перероблена й обґрунтована, передбачена для цілей освіти система знань, відібрана за певними правилами цієї науки, а також перелік умінь і навичок, необхідних для застосування цих знань у типових видах діяльності.

Написання навчально-методичних посібників — справа склад­на, вона потребує досконалого знання не лише даної науки, а й основ педагогіки, методики викладання, наявності практичного досвіду реалізації теоретичних концепцій.

Цей навчальний посібник вирізняється з-поміж інших спробою не лише подати інформацію про види навчальних завдань і сформулювати їх до окремих тем навчального курсу «Соціологія праці» чи розподілити їх за окремими видами методичних заходів (ігор, тестів, кросвордів), а й здійснити цю роботу за певною системою, засвоївши яку, студент зможе самостійно працювати над вивченням курсу й робитиме це творчо.

Запропонована автором система представлена окремими розділами, які викладені в посібнику в логічній послідовності.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ
«СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ»




1.1. Мета і головні завдання курсу

Нині освіта України перебуває на етапі свого реформування, пов’язаного з модернізацією всього нашого суспільства.

Суспільству, яке живе за законами ринку, притаманна велика конкуренція, зокрема й на ринку праці, особливо серед кандидатів на цікаву, престижну й високооплачувану роботу. Фахівець, що провчився у вузі абияк і не має відповідної професійної підготовки, навряд чи переможе в цій конкуренції.

Отже, після закінчення вузу фахівець може розраховувати лише на себе, на свої знання, уміння та навички. Він повинен уміти швидко адаптуватися до нових обставин, творчо розв’язу­вати проблеми, які виникають на його життєвому шляху. Тому нині, як ніколи раніше, актуалізується проблема ефективної самостійної роботи студента й кінцевого результату його навчання. Зацікавленим у цьому, як бачимо, має бути насамперед сам студент.

Щоб забезпечити відповідну соціологічну підготовку фахівця, потрібно враховувати вимоги, які висуваються до його знань і умінь. Економіст з питань управління трудовими ресурсами повинен:

  • мати уявлення про соціологічний підхід до вивчення праці як основного виду соціальної діяльності, про суб’єктів праці та їхнє ставлення до праці, основні закономірності формування і способи регуляції їхньої трудової поведінки, природу виникнення і розвитку соціально-трудових груп та організацій, а також різ­них видів соціальних явищ і процесів, що з’являються на ґрунті трудового процесу як базового, про методи управління ними;

  • знати типологію та вміти виявляти причини появи і чинники розвитку різних форм соціально-трудових відносин;

  • володіти основами соціологічного дослідження й аналізу.

Відомий учений з питань системного аналізу С. Оптнер наголошував, що перед фахівцями майбутнього постануть завдання, які полягатимуть у збільшенні їхньої здатності вирізняти критичні проблеми та знаходити способи їх розв’язання. Для вирішення таких завдань лише емпіричного досвіду замало, потрібне володіння науковим понятійним апаратом, особливо такої науки, як соціологія.

Формування наукового понятійного апарату, уміння виявляти й розв’язувати соціальні проблеми у сфері праці — завдання, яке має вирішувати система підготовки фахівців відповідного напряму у вищій школі. Цьому завданню має послугувати соціологія праці як основа для формування соціологічних знань у фахівців з питань, організації та управління трудовою діяльністю в умовах ринкової економіки.

Засвоєння дисципліни «Соціологія праці» має забезпечити:

  • опанування відповідного понятійного апарату;

  • усвідомлення того, що трудова діяльність, її організація й управління ґрунтуються на знанні та вмілому використанні со-
    ціальних чинників як основи цієї діяльності;

  • використання знань, основних закономірностей і законів загальної та галузевої соціології у вирішення таких завдань, як забезпечення зворотних зв’язків, здійснення соціального контролю, формування соціологічного мислення тощо;

  • формування умінь і навичок проведення соціологічних досліджень у сфері трудової діяльності, панування методики застосування різних способів збирання первинної соціологічної інформації та її використання в управлінні соціально-трудовими відносинами.

Що є метою вивчення соціології праці? Потрібно, щоб студенти, вивчаючи соціологію праці, відкрили для себе одну з найзмістовніших наук про працю:

  • звільнилися від уявлення про неї як про суто прикладну, яка лише проводить опитування і вивчає громадську думку з питань праці;

  • змогли по-новому подивитися на працю, на ті соціальні явища і процеси, які відбуваються у сфері праці, і у них з’явився інтерес до вивчення соціальних проблем, пов’язаних з працею;

  • набули навичок наукового соціологічного дослідження та аналізу й переконалися в помилковості підходів, що виникають на рівні побутового сприйняття соціальних проблем;

  • отримали відповідь на такі запитання: у чому полягає сутність праці?, які функції виконує праця?, яка роль праці в розв’я­занні суспільних проблем, у формуванні людської моралі?, чим є праця як соціальний інститут, які зміни відбуваються в ньому?, що таке відчуження праці? тощо.

Завдання цього посібника — дати рекомендації з вивчення предмета «Соціологія праці» насамперед для несоціологів, тому що для майбутніх професіоналів-соціологів потрібні ширші знання.

Кожному студенту, що починає вивчати новий предмет, важливо ознайомитися із загальним змістом навчально-професійної програми, структурою навчального курсу.

За стаціонарної форми навчання первинну інформацію про зміст навчальної дисципліни студент може отримати зі вступної лекції. Якщо ж вивчення здійснюється самостійно чи за мінімаль­ного спілкування з викладачем (заочна форма навчання), кожен студент повинен сам визначити для себе і зміст, і обсяг, ураховуючи при цьому свої цілі, мотиви й можливості навчання. Зробити це грамотно допоможе цей посібник.

Студентів потрібно навчити правильно орієнтуватися серед со­ціальних проблем, пов’язаних із трудовою діяльністю, не довіряти при цьому інтуїції, науково необґрунтованим думкам, які можуть завести в глухий кут. Соціологічне бачення проблеми — це той інструмент, за допомогою якого можна досягти успіху в її розв’язанні.

Як же можна сформувати соціологічне бачення соціальної реаль­ності? Насамперед потрібно користування навчальним посібником, в якому послідовність викладу тем відтворює певний задум, ідею, а не таким, де вони просто нанизуються одна на одну.

Працюючи над навчальним посібником, студенти мають отримати не просто набір готових знань, а й бачити та розуміти соціальні проблеми, їхні корені та соціальні наслідки. Вони повин­ні навчитися соціологічному мисленню й аналізу, а для цього активно використовуються навчальні завдання, розв’язання яких сприятиме формуванню вміння застосовувати отримані знання і навички на практиці.

Кожній людині доводиться стикатися із соціальними проблемами та якоюсь мірою на своєму рівні розв’язувати їх. Проте це можна робити або невміло, з помилками, або ж грамотно й ефективно. Останньому має навчити соціологія.

Досвід свідчить, що у процесі вивчення соціології праці як конкретної соціально-гуманітарної науки потрібно сформувати такі вміння і навички:

  • слухати й занотовувати лекції викладача, аналізувати і критично оцінювати виступи на семінарах інших студентів, готувати і здійснювати свої виступи;

  • працювати з літературними джерелами, готувати реферати;

  • брати участь в обговоренні передбачених планами проблемних питань, обґрунтовувати й обстоювати власну думку;

  • вирішувати запропоновані та самому розробляти навчальні завдання, тести, кросворди;

  • володіти технікою збирання первинної соціологічної інформації, складати програми проведення соціологічних досліджень.

Мета курсу — формування у студентів системи знань про закономірності функціонування і розвитку соціально-трудових відносин та механізм регулювання трудової поведінки суб’єктів праці, а також навичок і вміння збирати первинну соціологічну інформацію для управління соціальними явищами та процесами трудової сфери.

Головні завдання курсу:

  • дати студентам теоретичні знання, необхідні для формування в них адекватного соціологічного мислення;

  • розкрити соціологічну особливість різних видів трудової
    діяльності та сутність таких основних соціологічних категорій, як зміст і характер праці, ставлення до праці, відчуження праці, трудова мотивація, задоволення працею тощо;

  • навчити організовувати та проводити соціологічні дослідження з проблем праці, використовувати різні методи збирання й аналізу первинної соціологічної інформації та робити власні виснов­ки щодо соціологічного обґрунтування управлінських рішень;

  • розвинути здібності та інтерес до наукового пошуку й самос­тійної роботи над поповненням знань із проблем курсу.

1.2. Роль навчальних завдань
у підготовці сучасного фахівця,
їхні види й характеристика


Досвід і результати соціологічних досліджень свідчать, що традиційні форми й методи вивчення соціологічних наук, які ґрунтуються на простому процесі передавання інформації, необхідної для подальшої роботи, є малоефективними. Деякі вчені оцінюють ККД лекційної форми навчання в 5 %. Тому лекційний виклад матеріалу слід доповнювати таким, що передбачає опанування не готової істини, а мистецтва її пошуку. Інакше в студентів формуватиметься звичка не до творчого мислення, а до репродуктивного засвоєння знань.

Виконання навчальних завдань — це творча форма навчання. Воно містить те, що треба буде виконати вже навченому студенту. Завдання зазвичай відповідає не тільки на запитання «що потрібно виконати?», а й містить підказку, як це можна зробити.

Систему навчальних завдань із соціології праці ілюструє рис. 1. Запитання — це звернення, спрямоване на отримання певних відо­мостей у формі відповіді. Відповідь може даватися відразу на осно­ві знань, що відклалися в пам’яті, або після перегляду й засвоєння інформації підручника, матеріалу лекції, довідника, словника.



Рис. 1. Система навчальних завдань із соціології праці

Запитання можуть бути репродуктивними, тобто розраховуватися на просте запам’ятовування, і продуктивними — потребувати творчого мислення. Продуктивні запитання вимагають порівняльного аналізу, виявлення спільного й відмінного, причиново-наслідкових зв’язків, характерних і типових ознак, закономірностей, оцінки впливу певних чинників, явищ, розкриття їхньої суті, обґрунтування й мотивації дій, їхньої мети; вони спо­нукають до висновків і узагальнень.

Найскладнішим продуктивним запитанням вважається проб­лемне запитання. Воно ставить студента у скрутне становище, бо для відповіді на нього не завжди вистачає інформації та зазвичай потрібні нові знання, пошуки вирішення, узагальнення.

Запитання можуть розміщуватися наприкінці теми підручника для перевірки знань самими студентами, можуть бути одним з видів завдань до семінарів, а також використовуватися для поточ­ного чи підсумкового контролю.

! Завдання — це складне запитання, відповідь на яке потребує аналізу, самостійних висновків, а іноді навіть проведення дослідження, формулювання проблеми й виконання завдань щодо її розв’язання. Отже, завдання — це елемент не просто творчої роботи, а дослідницької. Розв’язуючи завдання, студент стає дослідником-шукачем, як і вчений, проте, як слушно зауважує відомий російський соціолог Р. Руденко, шукачем не нового, а адаптованого до навчання наукового знання. Учений відкриває нове для всіх, а студент — для себе.

Завдання можуть передбачати:

  • уточнення власної думки студента стосовно поняття, яке широко використовується, але неоднозначно тлумачиться;

  • аналіз основних теоретичних положень і застосування їх на практиці;

  • відповіді на питання можуть бути підготовлені у вигляді таблиць, які можуть заповнюватися як елемент лекції чи семінару у процесі викладання матеріалу і слугувати доповненням до конспектів лекцій. Якщо роботу не завершено в аудиторії, викладач пропонує закінчити її самостійно;

  • порівняльний аналіз різних наукових шкіл, напрямів, підходів;

  • самостійний логічний аналіз матеріалу першоджерел, обдумування його змісту й пошук ідей, положень, яких потребує відповідь на поставлені питання, а не просто переписування з першоджерел найважливішого, на думку студента, матеріалу;

  • розкриття змісту, структури, взаємозв’язку складових елементів цілісної системи за допомогою структурно-логічної схеми;

  • порівняльний аналіз основних ідей авторів різних наукових статей, монографій і формування власної думки в поданому рефераті чи доповіді.

Вправи — це напрацювання чи вдосконалення певних практичних навичок багаторазовим виконанням дій за певним алгорит­мом, зразком. Виконання вправ закріплює теоретичний матеріал, навчає використовувати його на практиці, формує звичку робити це правильно (наприклад, розробити тест, кросворд, блок-схему з певної теми, скласти анкету за певним зразком, оцінити завдання, виконане іншим студентом).



Як відомо, будь-яка гра — це ролева взаємодія умовно протидіючих груп окремих індивідів, які змагаються між собою в досяг­ненні кращої мети. Отже, грі притаманні змагальність, ролева поведінка і протидія. У будь-якій грі більшою чи меншою мірою наявний розважальний момент. Навчальна гра відбувається в наперед змодельованих відповідних соціальних відносинах, з високою концентрацією проблемних ситуацій, що їх мають вирішувати учасники гри.

Навчальна гра має такі ознаки:

  • імітація навчальними засобами соціальних умов, пов’язаних з темами курсу;

  • проблемна побудова етапів гри і ситуацій;

  • колективне вирішення завдань її учасниками;

  • змагальність у просуванні до мети;

  • ролева взаємодія учасників;

  • дотримання правил гри.

Вирізняють пізнавальні ігри — ті, що спрямовані на поглиблення теоретичних знань, наприклад, з історії розвитку соціології, і ділові ігри — ті, що імітують соціально-трудові ситуації та передбачають розв’язання певних соціальних проблем (вибір керівника, розв’язання конфлікту, виявлення соціальних резервів тощо).



Тести є специфічною формою навчального завдання, яка за останній час набула широкого застосування в системі освіти. Тест — це об’єктивний вимірювальний інструмент, який за своїм змістом є випробуванням, коли піддослідному з певною метою про­понується розв’язати відповідну задачу чи виконати завдання.

Тести бувають різними і класифікуються за такими ознаками:

  • спрямуванням: досягнення і особистісні;

  • об’єктом: індивідуальні і групові;

  • чинниками оцінки: об’єктивні і суб’єктивні;

  • відкритістю: прямі і опосередковані;

  • формою: вербальні, у вигляді малюнка тощо;

  • структурою: прості і складні.

Тест зазвичай складається з таких частин: стимулятивного матеріалу (запитання, завдання), інструкції реєстрації відповідей та методики їх оцінювання — відповідей, ключів.

До тестів висувають певні вимоги. Насамперед застосування тестів має забезпечувати однакові умови всім піддослідним. До тестування мають бути підготовлені як об’єкти, так і суб’єкти; проводити його слід у спокійній атмосфері.

Тести можуть використовуватися викладачем з метою контролю знань і самими студентами для самоперевірки знань із певної теми.

У навчальному процесі тести виконують дві функції:

  1. навчання, використання в ньому не тільки пам’яті, а й усіх елементів інтелекту, розвитку творчого мислення;

  2. контролю.

В одному випадку метою тестів є стимулювання пошуку істини, аналіз позиції автора, наукову роботу якого вивчають, визначення власної позиції, здійснення соціологічного аналізу тощо; в іншому — перевірка знання визначень основних понять, внеску окремих соціологів у становлення науки, розуміння суті соціальних явищ, процесів, які є предметом вивчення соціології.

Оцінку за тестуванням у жодному разі не можна сприймати як основну. Вона є лише складником загальної системи оцінювання знань.

Важливо навчити студентів самостійно складати тести. Це сприятиме систематизації, поглибленню й закріпленню знань з навчальної дисципліни. Слід пам’ятати, що тести є важливим способом збирання первинної соціологічної інформації.



Кросворд — надзвичайно цікава ігрова форма самостійної роботи студентів, що сприяє кращому засвоєнню основних понять, категорій навчальної дисципліни.

Кросворди можуть заповнюватися, а можуть і складатися студентами. В обох випадках використання кросвордів вимагає від студентів не лише знань категорійно-понятійного апарату, а й уміння користуватися довідковою літературою, сприяє розвитку логічного мислення, ерудиції, усіх видів пам’яті.

У процесі навчання кросворди використовуються з різною метою. Наприклад, студентам можна запропонувати заповнити крос­ворд з метою перевірки якості засвоєння матеріалу, що вивчається, тоді критерієм оцінювання може слугувати кількість відгаданих слів. Можна використати заповнення кросворда для виявлення кращих студентів-ерудитів під час конкурсу, олімпіади. Доцільно також використовувати кросворд як завдання самостійної роботи над вивченням матеріалу. У такому разі студентам пропонують самостійно скласти кросворд з певної теми навчального курсу. Використання цього завдання вимагає активної роботи студента, бо йому потрібно підібрати достатню кількість (20—30) понять з певної теми, відшукати тлумачення цих понять у мате-
ріалах лекції, підручнику, довідковій літературі чи словнику.



Соціологічний турнір — це одна з форм ведення навчального процесу, якому притаманна змагальність. Він сприяє розвитку навичок колективної інтелектуальної діяльності, публічних виступів, колективної та індивідуальної відповідальності.

Соціологічні турніри проводяться в студентських групах, між групами, вузами. Внутрішньогрупові турніри можуть проводитися кілька разів упродовж семестру. Їхня тематика може відповідати темам модулів. Готуючись до турніру, студенти повинні доб­ре опанувати навчальний матеріал з тематики турніру.

На початку заняття викладач розподіляє студентів групи на три команди (по 6—9 осіб). Склад команд має бути приблизно однаковим за успішністю. Для ведення турніру, оцінювання дій членів команд, виявлення переможців з кращих студентів формується група експертів (2—3 особи).

Завдання для турніру підбирає викладач. Вони мають бути досить складними й різноманітними, щоб створювати інтелектуаль­не напруження й виявляти різні здатності членів команд — знайти навчальний матеріал, уміти колективно працювати, аналізувати, зіставляти, робити висновки, обґрунтовувати власну позицію, вступаючи в дискусію, тощо.

У будь-якому турнірі найголовніше для студентів — результат, тому дуже важливо завершити його підсумком: чітко визначити, яка команда студентів була кращою, хто із членів команди був кращим і хто кращий у групі.

Міжгруповий соціологічний турнір є складнішим, його проводять наприкінці семестру. Доцільно побудувати його на виконанні кожною групою домашнього завдання: підготовці реферату, розробленні кросворду, тестів тощо. Слід пам’ятати, що міжгруповий турнір проводиться між двома групами, окрім них є запрошені учасники — насамперед студенти решти груп потоку. Тому турнір повинен бути не лише пізнавальним, а й захоплюючим.

Розвиток професійної пізнавальної активності студентів є першоосновою якісного виконання професійного обов’язку майбутнім фахівцем. Досвід свідчить, що розвитку творчих здібностей студентів, їхнього вміння самостійно розв’язувати практичні проблеми сприяє поєднання інформаційного навчання з проблем­ним. Не так важливо набути знань, скільки розвинути здібності до їх отримання. Знання мають властивість старіти, тому потрібно постійно працювати над їх поглибленням і поновленням. Фор­муванню потреби в постійному пошуку нових знань сприяє зас­тосування в навчальному процесі різних методів їх активізації.

Викладач вільний у виборі методичних прийомів викладання. Це можуть бути проблемне викладання теоретичних основ курсу (читання лекції), логічне конспектування, аналіз і тлумачення конкретних виробничих ситуацій, участь у ділових іграх, застосування технічних засобів навчання, розроблення тестів, складання кросвордів тощо. Власний досвід використання названих прийомів у вивчені соціології праці студентами Київського національного економічного університету переконує автора в тому, що у виборі прийомів навчання слід зосереджувати основну увагу на стимулюванні самостійної роботи студентів і посиленні їхньої практичної підготовки. Існують різні засоби активізації навчання (див. рис. 2).

Вибір методичного прийому активізації пізнавальної діяль-
ності студентів залежить від змісту характеру навчальної дисципліни чи її окремої теми.

При цьому студент має розуміти:

  • що він повинен знати?

  • чому він має це знати?

  • як цього навчитися?

Дуже важливо, щоб навчальна дисципліна не втратила зв’я­зок з іншими дисциплінами, кожна її конкретна тема — з інши­ми темами.



Рис. 2. Методичні засоби активізації пізнавальної
діяльності студентів з курсу «Соціологія праці»

Отже, студенти повинні навчитися використовувати знання суміжних дисциплін, інших тем цієї самої дисципліни, тобто навчитися переносити знання з однієї дисципліни чи теми в іншу.

Закликати студентів до логічного мислення недостатньо, але автоматично таке мислення не формується. Цьому має сприяти вся організація навчального процесу, ті прийоми, які в ньому застосовуються. Відомо, що на слух людина здатна запам’ятати не більш як 15 % інформації, візуально — майже 30 %, а при слуховому й зоровому сприйнятті — 65 %. Отже, використання наочних матеріалів сприятиме значному підвищенню ефективності навчальної діяльності.

Активізації самостійної роботи студентів сприяє розроблення конспектів-схем. Логічне схематичне викладання студентами змісту певної частини навчального матеріалу за завданням вик­ладача сприяє активізації пізнавальної діяльності. Розробляючи конспект-схему, студент заглиблюється в сутність навчального матеріалу, систематизує й логічно впорядковує отриману (самостійно чи на лекції) інформацію, вчиться вирізняти із загального потоку інформації головну, показує зв’язки між складниками явища, що вивчається. Робота над конспектами-схемами не лише сприяє кращому засвоєнню навчальної інформації, а й формує у студентів творчий підхід до її інтерпретації, працелюбність, чіткість мислення. Наочність самостійно розроблених кожним студентом конспектів-схем дає їм можливість оцінювати і критично зіставляти свої знання з певної теми. Це вносить елемент змагальності в навчальний процес, стимулює розумову активність студентів, формує здатність до оцінки й самооцінки.

Самостійне розроблення студентами конспектів-схем є сильним внутрішнім мотиватором, бо потребує отримання певного обсягу знань, виявлення визначальних чинників та їхніх взаємозв’язків. Інтерпретація схем і дискусії, які при цьому виникають, навчають студентів мистецтву вести полеміку, формувати й обстоювати свої переконання. Це сприяє формуванню особистості майбутнього фахівця.

Складаючи логічні конспекти-схеми, що містяться в різних методичних розробках, потрібно:

  • визначити обсяг матеріалу й основних його блоків, які необхідно подати в схематичній формі;

  • виявити логічний зв’язок між основними блоками й вибрати варіанти графічного зображення цих зв’язків і блоків;

  • вирізнити опорні терміни, проблеми, факти, показати їхній взаємозв’язок певними символами та формами зображення.

Однією з форм активізації пізнавальної діяльності студентів є аналіз конкретних трудових ситуацій. Якщо логічне конспектування, розроблення конспектів-схем є формами активізації засвоєння теоретичних основ курсу, то аналіз конкретних трудових ситуацій спрямований на формування в майбутніх фахівців практичних навичок. Трудові ситуації повинні бути проблемними з різними варіантами вирішення. Аналіз конкретної трудової ситуа­ції відрізняється від розв’язання звичайної навчальної задачі, в якій чітко визначено, що дано і що потрібно знайти, тим, що передбачає наявність реальної проблеми, яка зазвичай не має однозначного розв’язання.

Аналіз трудової ситуації відбувається в кілька етапів:

  1. уведення в ситуацію;

  2. вивчення її та підготовка рішення;

  3. заслуховування й обговорення сформульованого рішення групою.

Вирішення проблемної ситуації передбачає з’ясування суті проблеми, кінцевого результату її розв’язання, можливості застосування у її вирішенні традиційних і нових методів.

Участь в аналізі конкретних трудових ситуацій сприяє формуванню й розвитку соціологічного мислення, уміння вирізняти соціологічні аспекти явищ і процесів, що досліджуються; розробленню рішень з управління їхнім розвитком.

Значної самостійної роботи потребує підготовка студента до участі в діловій грі з соціології праці «САП».

Гра «САП» ґрунтується на соціологічному дослідженні. У ній наявний елемент несподіваності. У процесі підготовки до гри кожна група проводить дослідження окремого аспекту пробле­ми, результати якого вносяться до сценарію у процесі гри. Це до­помагає відчути наявність групових інтересів, їхню конфліктність на першому етапі гри й потребу узгодження їх на останньому — під час розроблення заходів з управління соціальними процесами.

Для посилення самопідготовки студентам рекомендується самостійно вибирати проблему і способи збирання інформації для визначення відповідних заходів щодо її розв’язання. Студенти можуть користуватися будь-якою соціологічною літературою. Схвалюється застосування матеріалів наукових досліджень, проблемних статей і окремих наукових робіт, як аргументів під час обґрунтування певних висновків у процесі гри.

На початку гри в навчальній аудиторії створюється проблемна ситуація, тобто визначається соціальна суперечність, яку необхідно розв’язати; формулюються запитання, що потребують відповіді. Засоби і способи вирішення проблемної ситуації мають «вималюватись» у процесі гри.

Кожен учасник гри повинен замислитися над тим, як можна досягти якнайповнішого використання трудового потенціалу людини, найефективнішої реалізації її професійних функцій в умовах ринку. Гра «САП» містить виховний момент, бо саме під час неї звичайна група студентів перетворюється в ефектив­ну групу-команду, яка спільними зусиллями досягає поставленої мети.

1.3. Дидактична модель і структура
змісту навчального предмета


Програма курсу «Соціологія праці» містить такі блоки-модулі.

  1. Характеристика соціології праці як науки й навчального предмета. Основні етапи історичного розвитку соціологічного знан­ня про працю.

  2. Праця як соціальний процес і як соціальний інститут. Процеси та явища, що виникають на ґрунті праці.

  3. Трудові організації, соціальні групи як суб’єкти соціально-трудових відносин, управління їхньою діяльністю та розвитком, місце в ньому соціологічних досліджень.

У розділі «Обов’язковий мінімум змісту професійно-навчаль­ної програми із соціології праці» докладніше визначено обсяг знань з цієї дисципліни, а саме: предмет, функції та завдання соціології праці, коротку історію становлення соціологічного знання, сутність праці з питань праці, ставлення до неї, трудову поведінку, її види, мотивацію і стимулювання праці, соціальний конт­роль, види груп у трудовій організації, керівництво й управлін-
ня ними.

Викладення навчального матеріалу систематизоване за певною логікою. Фундаментальні знання курсу «Соціологія праці» розкриваються в його предметі. Тому вивчення курсу слід розпочинати з теми про його предмет. Історія становлення соціологічної думки про працю показує, як нагромаджувалося соціологічне знання, якими теоріями воно представлене. Ця тема докладніше розкриває зміст предмета вивчення.

Далі за логікою розглядаються теми, що стосуються суті со­ціально-трудових відносин, форм їхнього прояву — явищ, про­цесів. Теми з вивчення суб’єктів соціально-трудових відносин (груп, організацій), їхньої поведінки, методів управління і керівництва, соціологічного дослідження й аналізу розглядаються останніми.

Досвід свідчить, що у процесі вивчення соціології праці як конкретної соціально-гуманітарної науки потрібно сформувати такі вміння і навички:

  • слухати і занотовувати лекції викладача, аналізувати і критично оцінювати виступи на семінарах інших студентів, готувати і здійснювати свої виступи;

  • працювати з літературними джерелами, готувати реферати;

  • брати участь в обговоренні передбачених планами проблемних питань, обґрунтовувати й обстоювати власну думку;

  • вирішувати запропоновані та самому розробляти навчальні завдання, тести, кросворди;

  • володіти технікою збирання первинної соціологічної інформації, складати програми проведення соціологічних досліджень.

Тематичний план дисципліни та розподіл навчального часу за темами подано в табл. 1.

Таблиця 1

№ з/п

Тема

Очна форма
навчання

Вечірня форма
навчання

Заочна форма
навчання

лекції

семінари

самостійна
робота

лекції

семінари

самостійна робота

лекції

1

Соціологія праці як наука

2

2

4

2

2

4

1

2

Коротка історія становлення соціологічного знання про працю

4

2

10

4

2

10

2

3

Праця як соціальна діяльність і як соціальний інститут

2

2

4

2

2

4

1

4

Трудова поведінка, мобільність і кар’єра

2

2

4

2

2

4

1

5

Мотивація та стимулювання праці



1

6

1

1

6



6

Соціальний контроль у сфері праці

2

1

6

1

1

6



7

Трудова організація, соціальна група, команда

2

2

4

2

2

4

1

8

Керівництво і проблеми влади в управлінні трудовою організацією

4

2

11

4

2

11

2

Усього

18

14

49

18

14

49

8
  1   2   3   4

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Основи охорони праці
Основи охорони праці. Навчальний посібник. // Репета Б. М., Лягушкін А. Ю. – Львів, 2009 – 232 стор

Реферат з дисципліни “Соціологія” на тему: “ Гендерна політика в Україні”
Вступ

Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів основи християнської етики
Добра, Краси, вбачається необхідним вивчення предметів духовно-морального спрямування, складовою яких є спеціальний курс "Основи...

Методичні рекомендації для написання контрольної роботи з навчальної дисципліни „
Контрольна робота є самостійним видом роботи студента, передбачена учбовим планом вивчення дисципліни „Господарсько-процесуальне...

Соціологія
Соціологія: навчально – методичний комплекс / За ред. Щудло С. А., Романіва Т. М., Мірчук І. Л.– Дрогобич: Вимір, 2007

Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації»
Рішення колегії Міністерства освіти І науки України від 29 червня 2006 р. «Про концептуальні засади вивчення в загальноосвітніх навчальних...

Програма навчальної дисципліни аналіз І прогнозування зовнішньої...
Завданням дисципліни є вивчення аналітичної І прогностичної діяльності: від загальних принципів побудови та управління аналітично-прогностичними...

1. Предмет та об`єкт вивчення соціології. Наукові дискусії навколо...
Предмет та об`єкт вивчення соціології. Наукові дискусії навколо предмету соціології

№1"Законодавча основа Євросоюзу з питань охорони праці. Міжнародне...
Криворізький медичний коледж, заснований на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області

Програма призначена для розвитку та виховання творчих, інтелектуальних,...
України, всесвітня історія, основи правознавства, основи економіки І підприємництва, основи філософських знань, громадянська освіта...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

i.lekciya.com.ua
Головна сторінка