Пошук по сайту


Всеукраїнський студентський архів

Всеукраїнський студентський архів

Сторінка1/14
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів

bjbjqPqP

ТЕМА№1. Вступ до соціології.

1. Предмет та об`єкт вивчення соціології. Наукові дискусії навколо предмету соціології.
Сучасна соціологія - це багатоманітність течій та наукових шкіл, які по-різному пояснюють її об`єкт і предмет. Однак більшість учених погоджуються з тим, що об`єктом соціологічного пізнання виступає вся сукупність властивостей, зв`язків і відносин, котрі носять назву соціальних. Соціальні зв`язки, соц. взаємодія, соц. відносини і спосіб їх організації є об`єктами соц. дослідження. Предметом соціології є істотні властивості, зв`язки й відношення об`єкта дослідження як цілісного соціального організму, пізнання яких необхідне для вирішення теоретичних і практичних проблем функціонування і розвитку соціальної сфери суспільства. Є різні визначення предмету соціології. У «Короткому словнику»: наука про закони становлення і розвитку суспільства загалом, соц. відносин та соц. спільнот. У «Соціологічному довіднику»: наука про закони й форми соц. життя людей у його конкретних проявах: різних за складністю соц. системах, спільнотах, інституціях, процесах. Конт вважав, що соц. - це позитивні знання про сусп. Дюркгейм називав предметом соц. соціальні факти як форми колек-тивної дії і колективного буття, тому предмет соц. - колективне в усіх його проявах. Ковалевський розгляд. соц. як науку про рорядок і прогрес людських суспільств. Смелзер трактує соц. як наукове вчення сусп. та сусп. відносин.
2.Сутність «соціального» як ключової соціологічної категорії.

Центральним поняттям соц. є «соціальне». Осипов вважав, що соціальне - це сукупність будь-яких властивостей і особли-востей сусп. відносин, що фор-муються індивідами чи спільнотами в процесі спільної діяльності, за конкрет-них умов і проявляються в їхньому ставленні один до одного, до свого стано-вища в сусп., до явищ і процесів сусп. життя. Соціальне виникає тоді, коли по-ведінка одного індивіда підпадає під вплив іншого індивіда (групи) безпосеред-ньо чи опосередковано. В процесі взаємодії вони впливають один на одного і сприяють тому, що кожний з них стає носієм і виразником соц. властивостей. У широкому розумінні «соціальне» означає все те, що належить до суспільства на відміну від природи. У вузькому - тільки тів аспекти суспільного, які визначаються становищем людей у соц. структурі сусп., відносинами між соц. групами та між людьми як представниками різних класів, націй тощо.
3.Особливості соціологічного знання, рівні його формування.

Соціологія має свою структуру, що зумовлено її змістом і завданням. Передусім самі соц. знання мають 3 основних рівні:

1. Теоретична соц. (Створює теорії, концепції, парадигми, що розкривають універсальні закономірності й принципи побудови різних соц. систем, а також теорію випадкових і таких, що самоорганізуються, самоуправляються, соц. процесів та явищ.

2. Теорії середнього рівня (покликані узагальнювати і структурувати емпіричні дані в межах окремих галузей соц. знання)

3. Емпірична соціологія (знаходить, визначає та узагальнює соц. факти)

Соц. знання - це єдність теорії та соц. практики. Теорії та концепції, розроблені на найвищому рівні у сфері формув. знань про соц. реальність, становлять теоретичну фундаментальну соціологію. Теорії середнього рівня вивчають закономірності і випадковості розвитку і відтворення окремих соц спільностей (соц. міста, села). Сюди належать галузеві теорії, що розкривають закономірнос-ті, випадковості та механізми життєдіяльності соц. спільностей в окремих сферах (соц. праці, освіти, побуту), та теорії, що аналізують окремі елементи соц. механізму (теоирії комунікації, соц. активності). Емпірична соц. вивчає, аналізує та узагальнює соц. факти. Вона використовує методи конкретних соц. досліджень (опитування, спостереження). Теоретичні та емпіричні знання тісно пов(язані. Теоретичні знання потрібні для грамотного здійснення емпіричних досліджень, а емпірична соц. забезпечує теорет. розробки перевіреними й узагальненими соц. фактами.
4. Методи, якими користується соціологія. Особливості соц. підходу до вивчення суспільства.

Методи в соціології - це спосіб здобуття, побудови та обгрунтування соц. знань, сукупність прийомів, процедур, операцій емпіричного, досвідного та теоретич-ного пізнання соц. реальності. Соц. використовує дві основні групи методів:

Загальнонаукові (Діалектика, синергетика, історизм) 2. Специфічні (спостере-ження, опитування, експеримент, моделювання, соціометрія, аналіз документів).
5.Сутність понять «соц.відносини», «соц. явище», «соц. процес», «соц закон», їх взаємозв`язок.

Соціальні відносини - це усталена система зв`язків між окремими людьми й соц. спільнотами, які беруть неоднакову участь в економ., політ. й духовному житті, мають різний соц. стан, спосіб життя, джерела і рівні доходів особистого спо-живання. Вони складаються з приводу місця й ролі людей в сусп., способу їх життя, умов існування. Вони формуються в процесі соц. діяльності.

Соціальне явище - це будь-який вияв відносин чи взаємодії людей або навіть окрема подія чи вчинок. Узагалі хід, розвиток будь-якого явища, зміна його етапів є соц. процесом. Соц. процес - це взаємодія людей, що визначає функціонування і зміни у людських стосунках, у становищі соц. груп, окремих індивідів, тобто в соц. структурі. Це може бути серія соц. явищ, зв(язаних між собою структурними чи функціональними залежностями, які призводять до переходу певної соц. системи з одного стану в інший. Соц. процеси можуть характеризувати: зміни в структурі особистості (формування установок, ціннісних орієнтацій), взаємодію кількох індивідів (спілкування), внутрішню- і міжгрупову взаємодію (адаптація, спільна праця).

Соц. закон - це вираз суттєвих, загальних, необхідних і повтарюваниз зв(язків соц. явищ і процесів, а передусім зв(язків між соц. діяльністю людей як спільноти та соц. діями окремих індивідів.

6. Соціальні закони, їх класифікація.

Соц. закон - це вираз суттєвих, загальних, необхідних і повтарюваниз зв(язків соц. явищ і процесів, а передусім зв(язків між соц. діяльністю людей як спільноти та соц. діями окремих індивідів. Вирізняють загальні і специфічні соц. закони. Загальні вивчає філософія, а специфічні - соціологія. Будь-який із соц. законів виражає відносини між різними індивідами, соц. спільнотами людей і проявляється в їхній соц. діяльності. Залежно від рівня дії закони поділяються на: 1. Закони, котрі діють на рівні соц. інститутів (діалектична єдність людини і соц. серидовища, постійне вдосконалення колективу). 2. Закони, що визначають розвиток складових соц. структури суспільства (постійне збільшення самостійного населення, зменшення кількості селян)

3. Закони, що діють на рівні конкретних соц. систем (самовдосконалення систем, пропорційний їх розвиток, діалектична єдність об(єктивних і суб(єктивних факторів у процесах керування соц. системами.

В. Андрущенко та В. Волович вирізняють соц. закони, які: - констатують співіснування соц. явищ, - виявляють характер тенденцій розвитку, - виявляють зв’язок між соц. явищами, - фіксують причинний зв(язок між соц. явищами, - визначають можливість чи ймовірність зв(язків між соц. явищами.
7. Закони, дію яких потрібно враховувати при регулювання соціальних процесів.

Регулюючи соц. процеси, розробляючи прогнози, необхідно враховувати дії таких законів: 1. Закон соц. порівняння, що виражає суспільні зв(язки між індивідами (соц. групами) на основі загальних житейських порівнянь власного рівня життя з рівнем життя інших людей чи якимсь еталоном. Цей закон має велике значення для методології стимулювання: справедлива, посильна для подолання дистанція формує ефект змагальності, несправедлива - пасивність, негативні емоції, навіть відчай. 2. Закон вільного часу, який полягає в тім, що для підвищення ефективності виробничої діяльності держава має виділяти частину сукупного часу в якості вільного. 3. Закон піднесення потреб, що характеризує об(єктивний характер динаміки людських потреб в міру вдосконалення матеріального виробництва, зміни умов і способу життя. Піднесення потреб - це їх ошляхетнення, одухотворення. 4. Закон великих чисел, що виражає логіку кількісних змін у соц. системах. Це закон, який відображає зв(язок статистичних показників вибіркової та генеральної сукупності. Будучи явищами масовими, соц. процеси та дії людей підпорядковуються статистичним закономірностям.

Особливість соц. законів в тім, що в них чітко простежується об(єктивність.
8. Сутність основних функцій соціології.

Функції соц. - це виконання притаманних їй завдань для створення соц. теорій і концепцій, а також забезпечення соц. розвитку й удосконалення соц. відносин суспільства. Соціологія виконує 2 групи ф-цій:

1. Гносеологічні ф-ції забезпечують найповніше й конкретне пізнання процесів і явищ соц. життя. : - Теоретико-пізнавальна ф-ція полягає в тому, що вона забезпечує здобуття й нагромадження знань про суспільство, його соц. відносини, систематизацію цих знань і на цій основі - створення соц. теорій та концепцій. - Методологічна полягає в тому, що формулює закономірності, випадковості, визначаючи методи пізнання та створюючи вчення про ці закономірності й випадковості, методи пізнання соц. сфери сусп., її функціонування та розвитку. - Критична ф-ція, з одного боку, обгрунтовує і показує все те позитивне, що треба зберігати, розвивати, а з іншого - виявляє й висвітлює те, що є негативним, що вимагає змін або усунення.

2. Соціальні ф-ції повинні забезпечити надійну інформацію про різні соц. процеси та явища, про зміни соц. структури, сім(ї, націон. Відносин та ін. : - Інформаційна - це отримання й систематизація інформації про реальний стан соц. відносин, явищ, процесів, про їхній розвиток та взаємозв(язки.

- Прогностична - виявляється у формуванні соц. прогнозів розвитку соц. явищ і процесів. - Перетворювальна ф-ція полягає в тому, що висновки, рекомендації та пропозиції соц. науки слугують основою для вироблення і прийняття рішень.

- Управлінська ф-ція - це вироблення соц. механізму впровадження в практику рішень щодо функціонування, розвитку й удосконалення соц. відносин.

Світоглядна виявляється у використанні конкретних вивірених кількісних та якісних показників і фактів соц. життя людини і сусп., що тільки й здатні переконати в чомусь сучасну людину, сформувати в її свідомості не тільки систему знань про сусп., а й розуміння своїх власних місця, ролі в суспільстві.
9. Роль і завдання соціології в соц. реформуванні укр. суспільства.

Особливо актуальним для соц. в Україні є формування соц. мислення в усіх верств населення - від робітника до керівника. Кожен член суспільства має бути певною мірою соц. освіченим, має розуміти значення і роль соц. знань у розбудові нового сусп. має вміти дати соц. оцінку виконанню своїх професійних ролей, передбачати соц. наслідки своїх втручань у суспільне життя. Зараз в Україні зростає значення формування нового соціологічного мислення, основними принципами якого мають стати відмова від ідеологізації, просування в напрямі до єдиного світового соц. знання з метою вирішення спільних завдань. Однак при цьому не повинні нівелюватися різноманітність і своєрідність різних соц. знань, багатоваріантність шляхів досягнення поставлених цілей.

13. Демоктіт та Геракліт про роль потреби у житті людини.

Демокріт учив, що суспільство виникає в лоні природи. Людина наслідує природу - у павуків навчилася ткати, у ластівок - будувати, у птахів - співати. В основі цього була потреба, яку Демокріт називав учителькою життя. Люди розвивалися саме завдяки прагненню задовольнити свої потреби.

Геракліт поділяв людей на дві групи залежно від співвідношення в них здорового глузду до потреб. Перша група - це люди, у поведінці яких розум панує над потребами. Вони керуються насамперед здоровим глуздом і, якщо це необхідно, здатні відмовитися від нерозумних потреб. Натомість рабами своїх потреб є представники другої групи.
10. Місце соціології у професійній підготовці молоді.

Особливо актуальним для соц. в Україні є формування соц. мислення в усіх верств населення, передусім у молоді, у людей, зайнятих на виробництві, - від робітника до керівника. Кожен член суспільства має бути певною мірою соц. освіченим, має розуміти значення і роль соц. знань у розбудові нового сусп. має вміти дати соц. оцінку виконанню своїх професійних ролей, передбачати соц. наслідки своїх втручань у суспільне життя. Нині посилюється тенденція до інтернаціоналізації соціології, формування соц. знання, яке складається з різних теорій, що не заперечують одна одну. Важливого значення набуває не інтеграція соц. теорій, а консолідація різних підходів і концепцій. За таких умов зростає значення формування нового соціологічного мислення, основними принципами якого мають стати відмова від ідеологізації, просування в напрямі до єдиного світового соц. знання з метою вирішення спільних завдань. Однак при цьому не повинні нівелюватися різноманітність і своєрідність різних соц. знань, багатоваріантність шляхів досягнення поставлених цілей.
11.Особливість протосоціологічного знання, його основні форми.

Соціологія як окрема наукова галузь виникла в середині 19 ст. - тоді, коли О.Конт висунув проект створеня нової науки про суспільство. Але це не означає, що до О.Конта не було жодних теоретичних уявлень про суспільство, але вони не завжди відповідали критеріям науковості у сьогоднішньому розумінні, оскільки мали форму окремих поглядів, ідей, учень тощо.Однак вони становлять невід(ємну частину людського суспільного життя, людської культури, історії соц. думки. Цю частину знань називають протосоціологією. Отже, протосоціологія - термін, який позначає зародковий стан соціології, тривалість процесу її становлення та оформлення у самостійну науку про суспільство, відмінну від соц. філософії. На стадіях раннього класового сусп. міф і епос були основними формами відображ. соц. дійсності. Міф - це найдавніша форма фантастичного пояснення суті природи і людини. У ньому переважали фантастичні знання, а людина займала місце статиста. Епос - це оповідь про минуле, що відтворює картину народного життя, його ідеали, моральні норми, прагнення. Перші елементи наукового знання виникають у зв(язку з розвитком СПП. Велике значення мало відокремлення розумової праці від фізичної. Спроби творення соц. теорій належать уже Платону та Арістотелю, які поклали початок вивченню таких важливих соц. інститутів як сім(я, держава. У період Середньовіччя відбулась переорієнтація на особистість, як творчу силу, свободу її вибору і відповід. перед Богом. В період Відродження значна увага приділялась вже людині з її інтересами, потребами і цінностями.
12. Головні соц.-пізнавальні видобутки Демокріта, виокремлення ним двох видів пізнання.

Давньогрецький філософ матеріаліст Демокріт розрізняє 2 роди пізнання. До першого належать зір, слух, нюх, дотик. Те, що недоступне чуттєвому пізнанню, дюдина осягає за допомогою мислення, що є істинним пізнанням, коли пізнавальним «органом» стає дослідження. Головною заслугою Демокріта в соц.-пізнавальному плані є розробка концепції походження і природного розвитку людини шляхом еволюції матерії. Він чітко уявлів собі людину як політичну істоту, котра заради досягнення загального блага має підкорятися суспільним законам. При цьому він наголошував, що пристойність вимагає підкорення закону, владі й тим, хто має розумову перевагу, бо від природи керувати властиво ліпшому і дуже тячжко бути під владою гіршого. Він вважав, що кожна людина має набиратися мудрості, яка не стільки дана від природи, скільки породжується сумлінним навчаням.

14. Платон про людські пристрасті, егоїзм та суспільну структуру.

Платон висунув завершену систему політичного устрою суспільства. Він вважав, що душі кожної людини притаманні три компоненти: розум, афекти і прагнення, але їх співвідношення в кожній людині різні. Перемога розуму над пристрастями досягається через навчання і виховання. А що не кожна людина може побороти свої пристрасті, то необхідними стають держава та закони. Держава має на основі закону забезпечити природжені потреби людей, наділити громадян матеріальними благами, організувати виховання та розвиток душі й тіла, згуртувати людей і захищати їх своїми засобами. Головне зло суспільства - людський егоїзм, що породжується комерціалізацією людських відносин. У побудові ідеального типу держави Платон виходив з учення про душу й етику. Він виділяє в етиці три чесноти - мудрість, мужність,самовладання, а за їх інтегративний вираз визнає доброчесність, що їх урівноважує. Ідеальна держава має узгодити особисту доброчесність із суспільною справедливістю, а це можливо тоді, коли соц. структура відповідає типам душ. Найвищий щабель - філософи-правителі.Царі повинні філософствувати, а філософи - царювати. Другий щабель займають воїни-охоронці. Третій щабель - це люди, які повинні забезпечувати потреби суспільства і жити в послуху і покорі.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Всеукраїнський студентський архів
Вступ

Всеукраїнський студентський архів
Соціологія Городяненко Структура І функції соціології як наукиСтруктура соціологічної науки

Всеукраїнський студентський архів
України остаточно перемістився з її крайнього заходу на крайній схід. Гетьманщина

Всеукраїнський студентський архів
Становлення та розвиток української та європейської культури в 19 початку 20 ст. Частина Українське мистецтво

Всеукраїнський студентський архів
Ввп,Нд,чвп,їх зміст та значення для відтворювального процесу І порівняння національної економіки з міжнородною

Всеукраїнський студентський архів
...

Всеукраїнський студентський архів
Національна організація набрала в значній мі; оборонного ха­рактеру. Тільки по тому, як уже забезпечено було основи існування, міг...

Всеукраїнський студентський архів
Антанти, що об"єднувала Англію, Францію, Росію та "Троїстого союзу", до складу якого входили Німеччина, Австро-Угорщина та Італія....

Всеукраїнський студентський архів
Київської держави, кожна з яких стала проводити свій власний курс, поступово набирав сили процес розпаду Київської Русі

Всеукраїнський студентський архів
У давнину йому приписували різні надприродні властивості: бурштин, вважали, рятує від лихоманки, жовтухи, запобігає різним захворюванням,...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

i.lekciya.com.ua
Головна сторінка