Пошук по сайту


Словник

Словник

Сторінка1/4
  1   2   3   4
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МОРСЬКИЙ УНІВЕРСІТЕТ

КАФЕДРА "УКРАЇНОЗНАВСТВО"


СЛОВНИК

ТЕРМІНІВ ТА КАТЕГОРІЙ З "ІСТОРІЇ УКРАЇНИ"

ОДЕССА — 2001

Словник підготували та уклали доктор історичних наук Сабадирьов Іван Леонтійович - професор кафедри "Українознавство" Одеського державного морського університету та кандидати історичних наук Кязимова Галина Хадирівна та Михайлуца Микола Іванович - доценти цієїж кафедри.

Словник ухвалено на засіданні кафедри "Українознавство" ОДМУ

“____” березня 2001 р. (протокол № )

ДО СТУДЕНТІВ ТА ЧИТАЧІВ !

Вивчення історії України передбачає оволодіння історичною термінологією, категорійним апаратом та хронологією. Модульні контрольні завдання з "Iстоpii Украіни" № 3 та № 4 на денному відділенні та вимоги до історичних знань студентів заочників ставлять за мету визначити, якомога обєктивніше, знання студентів через історичні події, історичних oci6 та дати. Автори, звичайно, не могли охопити повного історичного матеріалу у такому короткому словничку. Основні поняття, на нашу думку, подаються у стислому обсязі, що необхідно знати громадянинові України та майбутньому інженерові. Більш докладнішу інформацію Ви можете отримати з інших джерел.

АБСОЛЮТИЗМ - форма державного управління, за якої верховна влада належить одній oco6i

(царю, королю, князю). Характерною ознакою А. є національне гноблення народів, що входили до складу багатонаціональних абсолютистських держав.

АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА - православна церква, яка має цілковиту самостійність у розв'язанні культових та організаційних питань. Українська АЦ проголошена у травні 1920 р., але під тиском тоталітарного режиму саморозпустилась у 1930 р. Першим єпископом став В.Липківський. Відновлена після проголошення незалежності України 24.08.1991 р.

АВТОНОМІЯ - самоуправління, самоврядування певної території в межах держави, визначених у законодавчих актах (конституції тощо). А. передбачає наявність органів влади, суду, адміністрації, культурних та ін. установ. А. проголошувалась "Березневими статтями" 1654 р., першим та другим універсалами Центральной Ради 1917р. тощо.

АВТОХТОНИ - прадавнє, споконвічне, первинне населення території або держави.

АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ 1991р. - прийнято позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 р. Проголошувалась незалежність України та створення самостійної держави - України. Положения А. схвалив Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991р.

АНДРУСІВСЬКЕ ПЕРЕМИР'Я 1667 р. - угода між Pociєю та Польщею за спиною українського народу про розподіл України на дві частини. За А.п. до Pociї поверталися смоленські та сiверські землі. Росія контролювала Лівобережжя, а Правобережжя, крім Киева, та Білорусь переходили під владу Польщі. Запорозька Січ мала перебувати під спільною владою обох держав. Таким чином було санкціоновано фактичне роз’єднання українських земель.

АНТОНОВИЧ ВОЛОДИМИР БОНІФАТІЙОВИЧ (1834-1908) - український icторик, етнограф, археограф, археолог. Активний учасник українського національно-визвольного руху, один з організаторів Киівської громади.

АПОСТОЛ ДАНИЛО ПАВЛОВИЧ (1654-1734) - військовий та державний діяч, гетьман Лівобережної України (1727-1734). Походив з відомого козацького роду. Приймав активну участь у боротьбі проти кримського хана та у Північній війні (1700-1721). За правління Малоросійської колегії займав активну позицію по відстоюванню автономних прав Гетьманщини. У 1723 організував подання цареві чолобитної на захист козацьких прав i вольностей. За це був заарештований та відправлений до Петербурга. У жовтні 1727 був обраний гетьманом Лівобережної України. Багато зробив для впорядкування місцевої адміністрації, реформування судочинства, сприяв розвиткові зовнішньої політики та торгівлі.

АРКАС МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ (1853-1909) - український історик, композитор, просвітницький діяч. Народився у ciм’ї адмірала Чорноморського флоту. Навчався у Новоросійському університеті (закінчив у 1875 р.). Багато зусиль доклав до вивчення української icтоpiї. Написав працю - "Історія України-Русі" (1908). А. брав участь у національно-культурному pyci, був засновником "Просвіти" в Миколаєві. Написав історичну поему "Гетьман Пилип Орлик"(1907).

АСКОЛЬД - (? - 882) - київський князь, засновник першого східнословянського державного утворення. У 860 організував морський похід на Візантію (Константинополь) змусивши укласти з русами вигідний договір. Літопис сповіщає, що А. разом з Діром був вбитий у 882 р. Олегом.

БАНДЕРА СТЕПАН (1909-1959) - ідеолог українського національного руху, політичний діяч. Народився у ciмї священика у Галичині. 3 1927 член УВО, а через два роки стає членом Організації українських націоналістів (ОУН) i одним з її керівників. Заарештовувався польським урядом за визвольний рух. 3 початком другої світової війни стає на чолі революційного проводу ОУН. Б. організував проведення Акту 30 червня 1941 р. – проголошення Української держави, за що був заарештований німцями. У свoїx статтях відстоював ідеї християнського революційно-визвольного націоналізму, незалежності України. 15 жовтня 1959р. вбитий у Мюнхені радянським агентом Б.Сташинським.

БЕРЕЗНЕВІ СТАТТІ (1654) - договорні умови, що склав Б.Хмельницький зі старшиною та царським урядом протягом січня-лютого 1654 р. Складалися з 23 пунктів. За Б. с. Україна одержувала автономію, права i вольності Війська Запорозького та окремих станів, свій адміністративно-територіальний устрій, фінанси, самостійну зовнішню та церковну політику. Але царизм поступово обмежував права українського козацтва i в 80-х pp. ХVIII ст. остаточно ліквідував залишки автономного устрою України.

БЕРЕСТЕЙСЬКА УНІЯ ( 1596 ) - об"єднання (злука) православної та католицької (Вселенської) церков України та Білорусі. Умовами Б.у. було визнання православними католицької догматики про чистилище, походження Святого Духа, дотримання візантійського обряду, словянської мови у богослужінні та юліанського календаря.

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДОГОВІР (1651) - года укладена між Б.Хмельницьким та польським урядом після Берестецької битви, яка була поразкою козацько-селянського війська. За Б.д. в Україні відновлювалась польсько-шляхетська влада, реєстр козацький скорочувався до 20 тис. чоловік. Козакам відводилось лише Кіївське воєводство. Гетьман підлягав польському королеві та коронному гетьманові. У 1652 р. Хмельницький скасував Б.д.

"БРАТСТВО ТАРАСІВЦІВ" - таємна організація, створена харківськими студентами на шанування Т.Шевченка влітку 1891р. Керівником був І.Липа. Метою "тарасівців" було - боротьба проти самодержавства та активна праця за національне відродження. Б.т. мало свoїx прихильників в Киеві, Одесі, Полтаві, Чернігові. У статуті організації висловлювались вимоги автономії для вcix народів Pociї. Б.т. розгромлено царською охранкою у 1893 р.

БУНЧУК - атрибут гетьманської влади, військова регалія в козацькому війську. Б. мав вигляд палиці, зверху якої кріпилась маковиця, від якої донизу звисали довгі пасма кінського волосся білого, черного та рудого, а також китиці.

ВАЛУЄВСЬКИЙ ЦИРКУЛЯР - розпорядження, яке видане таємно 20 липня 1863 р. міністром внутрішніх справ Pociї П.Валуєвим. Цей документ забороняв друкувати науково-популярну та релігійну літературу українською мовою.

ВИГОВСЬКИЙ ІВАН (? - 1663) - український козацький діяч. Походив зі старовинного українського шляхетного православного роду. Закінчив Києво-Могилянську колегію. Після смерті Б.Хмельницького на посаді гетьмана здійснював протимосковську політику. Уклав у Гадячі угоду з Річчю Посполитою у 1658 р.

ВИННИЧЕНКО ВОЛОДИМИР КИРИЛОВИЧ (1880-1951) - письменник, політичний та громадський діяч. Був членом спочатку РУП а потім УСДРП. Під час yкраїнської революції 1917-1918 pp. очолював Генеральний Секретаріат Центральної Ради та був міністром внутрішніх справ. Автор чотирьох універсалів УНР. В 1919 р. очолював уряд Директорії. Пішовши у відставку емігрував до Австрії та Франції. Автор мемуарно-публіцистичного твору "Відродження нації. Історія української революції (1917- грудень 1919 р.).” В. вважав себе марксистом.

ВИШНЕВЕЦЬКИЙ ДМИТРО (БАЙДА) (1516-1563) - один з перших козацьких гетьманів, який у 1550-х pp. на о. Мала Хортиця зібрав розрізнені ватаги козаків та побудував укріплення - Січ. Проводив військові походи до Молдавії, організатор вадсічі татарським нападам.

ВІЧНИЙ МИР (1686 р.) - договір між Московським царством та Річчю Посполитою. В.м. підтверджував умови Андрусівського перемиря 1667 р. Договором остаточно поділялась Україна на Лівобережну та Правобережну. Москва приєднувалась до антитурецької "Священної ліги".

ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ - система політичних, економічних та ідеологічних заходів більшовиків під час встановлення радянської влади з середини 1918 по березень 1921 р. В. к. наголошував націоналізацію власності, державну монополію на хлібну торгівлю, диктатуру пролетаріату з обмеженням виборчих прав, продрозкладку та формалістичні заходи у мистецтві та літературі.

ВОЛОДИМИР (Всеволодович) МОНОМАХ (1053-1125) - князь чернігівський, переяславський i з 1113 р. великий князь київський. Син Всеволода Ярославовича та дочки візантійського імператора Константина IX Мономаха. 3дійснив ряд переможних походів проти половецьких ханів, відновив централізовану монархію на Pyci, що занепала після смерті Ярослава Мудрого. Йому належать "Повчання" дітям, в яких викладено основні морально-етичні настанови для майбутніх поколінь.

ВОЛОДИМИР (Святославович)(?-1015) - великий князь київський у 978-1015 pp. За історичними документами позашлюбний син Святослава Ігоровича й рабині Ольги-Малуші. Був намісником у Новгороді звідки, завдяки варязькому контингенту, ciв на київський престол. B.C. був видатним політичним, адміністративним та культурним реформатором того часу. Приєднав до Києва східнословянські племена, племінні союзи та княжіння - хорватів, дулібів, вятичів, радимичів. B.C. запровадив на Pyci християнську вipy, провів реформу управління землями, замінивши місцеву племінну знать своїми синами. Князь запровадив судово-правовий кодекс - "Закон Земляний". Під час підготовки до походу на Новгород, проти свого сина Ярослава, який домагався певної суверенності, розхворівся i раптово помер.

ВОТЧИНА - феодальна земельна власність, яка включала землю, будівлі, майно тощо та право на феодально-залежних селян. У Київскій Pyci були князівські, монастирські та церковні, боярські та дружинницькі В. на яких працювали смерди та холопи.
ГАДЯЦЬКИЙ ДОГОВІР (1658) - укладено гетьманом І. Виговським, який після смерті Б.Хмельницького, переорієнтував зовнішню політику гетьманської держави з промосковської на пропольську. За Г.д. Україна, як "Велике князівство Руське" поверталася до Речі Посполитої на правах автономії, маєтки, землі та феодальні повинності відновлювалися. Обіцялися деякі привілеї козацькій старшині у питаннях релігії та культури.

ГАЙДАМАКИ - (від тюркського - "гайде" - гнати, нападати). 1. Повстанці-месники в Правобережній Україні проти польського панування. Вперше згадуються Г. на початку ХVIII ст. Найбільш активним цей рух був у 1734-1738, 1749-1750, та у період коліївщини 1768 року. 2. Г. називались також військові національні підрозділи, які утворились внаслідок українізації частин російської apмії в 1917р. Відомий т.з. Гайдамацький Kiш був також сформований на Слобожанщині С. Петлюрою.

ГЕТЬМАНЩИНА - назва більшої території України, куди з середини ХVII ст. по 1764р., включались лівобережна та правобережна територія Подніпров"я, які знаходились під гетьманським региментом. За Б.Хмельницького Г. охоплювала значний простір від Чернівців до Полтави и від Стародуба до Кременчуга. Після "Вічного миру" між Pociєю та Польщею (1686) термін Г. застосовується лише до Лівобережної України разом з Києвом.

ГЛУХІВСЬКІ СТАТТІ (1669) - договір укладений гетьманом Дем"яном Многогрішним (лівобережним) та московськими послами у березні 1669р.. Г. с. мали 27 статей, які по суті обмежували українську автономію: в украінських містах зберігалось правління воєвод, заборонялась самостійна міжнародна політика гетьмана тощо.

ГОЛОДОМОР - прийнято вважати за найстрашнішу трагедію в українській icтоpiї XX ст. Це-штучно організований голод Сталіним та сталінським керівництвом республіки під час проведения колективізації сільського господарства. Примушуючи селян вступати до колгоспів, держава шляхом неймовірно високих планів хлібозаготівель вимагала від селян безплатно здавати зерно. Під час подвірних обшуків вилучалося зерно та продовольство, яке залишалося для харчування до нового врожаю. Така ситуація була трагічною. Люди вмирали від голоду, були і факти канібалізму. Г. призвів до загибелі (за різними демографічними даними) від 3,5 до 5 млн.осіб.

ГРОМАДИ - нелегальні організації української інтелігенції культурницького та суспільно-політичного спрямування, що діяли наприкінці XIX - поч. XX ст.. Г. активно діяли в Полтаві, Києві, Харкові, Одесі, Чернігові та інших мicтax. Громадівці засновували недільні школи з українською мовою викладання, видавали популярні брошури. Певна частина громадівців брала активну участь у політичному (революційному) pyci. Українофіли були активними учасниками Г. та ініціаторами "Просвіт".

ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ (1866-1934) - видатний Український icторик, вчений-літературознавець, публіцист i політичний та державний діяч. Народився на Холмщині (нині Польща). У 1890 р. закінчив Київський університет. Учень та послідовник професора В.Б.Антоновича. Г. викладає у Львівському університеті, голова Наукового товариства ім.Шевченка до 1914 р. На початку XX ст. є редактором "Записок Наукового товариства ім.Шевченка", паралельно засновник Товариства українських поступовців (ТУП) у 1908 р.. Під час української революції 1917 р. - голова Центральної Ради, а з квітня 1918 Президент УНР. Після захоплення влади в Україні більшовиками емігрував до Європи. У 1924 р. повернувся в Україну, приймаючи активну участь у діяльності ВУАН (зав. кафедрою icторії України та зав. історичним відділом). 3 1929 р. обраний академіком АН СРСР. На початку 30-х звинувачений НКДБ за причетність до керівництва "Українським національним центром", заарештовувався та піддавався тортурам. Помер у листопаді 1934 р. у Кисловодську. Г. автор багатьох історичних грунтовних творів, серед яких виділяється багатотомна "Історія України-Руси" у 10 томах (13 книгах).
ДАНИЛО РОМАНОВИЧ (ГАЛИЦЬКИЙ) (1201-1264) - князь, старший син Романа Мстиславовича. Ще малолітнім покинув рідну землю, втікаючи з матірю та братом Васильком від бояр. 3 Польщі починає боротьбу за Волинські землі i в 1214 р. стає княжити у Володимирі-Волинському, а згодом (1245) и у Галичі. Д.Р. був активним борцем за обєднання Pyci та створення антимонгольської коаліції в Європі. Мудрий та далекоглядний політик, полководець.

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ (1990)-прийнятий Верховною Радою України документ від 16 липня 1990 р. Ним проголошено повновладдя народу України, право впорядковувати своє життя самостійно. Д. має 10 розділів, які охоплюють питання народовладдя, громадянства, територіальної та економічної самостійності, культурного розвитку та екологічної безпеки, зовнішніх відносин тощо.

ДЕПОРТАЦІЯ - примусове виселення з місць постійного проживания народів, oci6 за політичними мотивами. Так були депортовані козацькі старшини та гетьмани, представники культури та демократичної громадськості за імперської влади ХVIII-XIX ст. У сталінські роки Д. піддавалися цілі народи СРСР, певні соціальні верстви, особливо, "розкуркулене" селянство до Сибіру. 3і 3ахідної України Д. українців (400 тис.), поляків (біля 1 млн.), німців (650 тис.), кримських татар (180 тис.) тощо. За "лінію Керзона" у 1947 польська влада Д. 150 тис. українців (т.з.операція "Вісла").

ДИРЕКТОРІЯ - тимчасовий, колективний державний орган УНР утворений 14 листопада 1918 р. Українським національним союзом для організації i керівництва боротьбою проти режиму П.Скоропадського. До Д. входили 5 чоловік: В.Винниченко, С.Петлюра, А.Макаренко (від соціал-демократів), Ф.Швець (від укр. ecepiв), П-Андрієвський (від соціалістів-самостійників). Д. видала політичний документ - Декларацію, в якій проголошувала ліквідацію гетьманського режиму й відновлення УНР. У січні 1919 р. Д. проголосила акт возєднання ("Злуки") УНР та ЗУНР в єдину державу. Через протиріччя між керівництвом Д. перестала існувати під ударами червоноармійців, не знайшла вона підтримки й у Антанти.

ДИСИДЕНТСЬКИЙ РУХ - в Україні громадсько-політичний рух проти комуно-радянського тоталітаризму в 60-80-х pp. XX ст. Учасники цього руху боролись з системою трьома напрямками: а) культурно-національним (вільний розвиток yкраїнскої культури, мови); б) правозахисним (боротьба за свободу слова, демократію, за незалежність України); в) релігійним (відстоювання свободи coвісті, відновлення УГКЦ, АПЦ та інших репресованих церков). Найвідомішою в Україні опозицією владі була Українська Гельсинська спілка (УГС) до якої, за період з 1976-1988 pp., входив 41 чоловік.
ДІАСПОРА - певна частина етнічної спільноти, народності або нації, яка проживає за межами місця проживания основного етнічного елементу. Д. проживає поза історичною вітчизною на території іншоетнічній. Українська Д. icнyє на 3аході (США, Канада, Європа - приблизно 5 млн. чол.) та Сході (на територіальному просторі СРСР - Росія, Білорусія, тощо -біля 8 млн .чол). Причинами утворення Д. є соціально-економічні та політичні чинники.

ДОВБУШ ОЛЕКСА ВАСИЛЬОВИЧ (1700-1745) - ватажок народних месників-опришків у 3ахідній Україні в 30-40-х pp. ХVIII ст. Провадив напади на багатіїв, що знущалися над народом у Прикарпатті, Закарпатті, Буковині.

ДОНЦОВ ДМИТРО ІВАНОВИЧ (1883-1973) - ідеолог українського націоналізму, політик та публіцист, доктор права. Навчався в Царськосельському ліцеї та Петербурзькому університеті на юридичному факультеті. Був членом РУП (згодом УСДРП), одним з керівників Української хліборобсько-демократичної партії. Жив у Львові, Києві, був у еміграції в Швейцарії, Німеччині. У 1939 р. заарештований i увязнений у польському концтаборі. Після другої світової війни емігрував до Європи, а з 1947 р. до Канади. Політичні погляди Д. протягом життя змінювались від соціалізму до повного його несприйняття. Релігійні погляди також еволюціонували від заперечення релігії до завзятого клерикалізму. Д. стояв на засадах самостійності України, його ідеї лягли в основу підпільної діяльності ОУН. Основні праці: "Історія розвитку української державності”, "Націоналізм", "Росія чи Європа".

ДОРОШЕНКО ПЕТРО ДОРОФІЙОВИЧ (1627-1698) - гетьман України (1665-1676), соратник Б.Хмельницького та активний учасник Визвольної війни сер. ХVII ст.. Був гетьманом в Правобережжі, виступив проти Андрусівського договору Польщі та Pocii. Розпочав боротьбу за обєднання України у 1667 р. під протекторатом Туреччини, що погіршило його політичне становище та призвело до пограбування Українських земель турецько-татарськими поневолювачами. Складає гетьманські повноваження у 1677 р. і переїздить до Вятки де буде воєводою.

ДРАГОМАНОВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ (1841-1895) - літератор, публіцист, історик, філософ, політичний діяч. Виходець з дворянства з козацькими коренями. Закінчив Київський університет де й працював викладачем у 60-70-тi pp. XIX ст. Був активним учасником Київської громади. Репресований російською владою, звільнений з університету й у 1876 р. емігрував за кордон. У Женеві заснував першу українську друкарню и політичний журнал "Громада". Один з засновників українського соціалізму. Прийнявши запрошення викладати у Софійському університеті Д. переїздить до Болгарії, там і проведе останні роки свого життя.
ЕМСЬКИЙ АКТ (1876) - таємний урядовий документ про остаточну заборону yкраїнської мови, письменства, видання та ввезення в межі України, надрукованих за кордоном видань: брошюр, перекладів, текстів до музичних нот. Е.а. забороняв ставити українські вистави та концерти українських пісень. Події першої російської революції XX ст. змусили царизм скасувати цей указ.

ЕНЕОЛІТ (мідно-камяний вік) - ранній період в icторії людства, коли було освоєно людиною метал-мідь. Камінь ще існував, але мідь дала поштовх розвиткові виробництва: гончарству, металургії, металообробці. Розвивалось активно землеробство й скотарство. На території України Е. означений поч. IV - серединою III тис. до н.е., періодом існування племен трипільської, ямної та ін. археологічних культур.

ЄФРЕМОВ СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ (1876-1939) - політик, публіцист, літературний критик та історик. Виходець з ciм'i священика. Закінчив Київський універстет в 90-х pp. XIX ст. і успішно займався літературною діяльністю. У політичній діяльності належав до ліберального крила національного руху. Був одним з лідерів РУП, заступником голови Центральної Ради, керував питаннями міжнаціональних відносин. Є. засудив переворот П.Скоропадського, але противився антигетьманському повстанню. Вчений працював в Українській АН, був віце-президентом ВУАН, але в сталінські часи був заарештований як керівник СВУ i ув'язнений на 10 років. Помер в одному з таборів ГУЛАГу в 1939 р.

ЖОЛКЕВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ (1547-1620) - військовий та державний діяч Речі Посполитої. Займав посади коронного польного гетьмана та коронного канцлера. У 1596 р. жорстоко придушив козацьке повстання Г. Лободи та С. Наливайка. Намагався використовувати козацьку військову силу в інтересах Речі Посполитої.

ЗАДУНАЙСЬКА СІЧ - військово-адміністративне утворення запорозьких козаків на півдні України (у дельті Дунаю) після знищення 3апорозької Січі у 1775 р. 3.с. проіснувала до 1828 року коли частина задунайців перейшла на сторону російської apмії. Решта козаків була знищена турками. У 1-й пол. XIX ст. військо йменувалось - Усть-Дунайське або Буджакське и нараховувало 7,5 тис. чоловік. Козаки займались прикордонною, карантинною, та митною службою. Основними населеними пунктами були Старокозаче, Білолісся, Михайлівка, Миколаївка-Новоросійська (зараз Одеська обл.) Перестала існувати 3.с. після реформи 1863р.

ЗАКУПИ - категорія феодально залежних селян у Київській Pyci та в Україні пізнього середньовіччя. "Руська правда" юридично закріплювала стосунки феодала та селянина, який брав щось у борг (гроші, зерно) і за це повинен був відробляти на користь феодала. Останній мав право фізично карати 3., але не мав права продати. 3., виплативши позичку міг звільнитись, що було дуже рідко. Частіше, не оплативши борг, 3. перетворювався на кріпака.
ЗАЛІ3НЯК МАКСИМ ІЄВЛЕВИЧ - один з керівників народного руху - Коліївщини (1768-1769). Проводив справедливу соціальну політику й господарське життя на Правобережжі. Заарешований російськими військами (у звязку з Барською конфедерацією) i засланий до Сибіру. Є деякі факти, що свідчать про те, що 3. приймав участь у повстанні О.Пугачова (1773-1775). 3. є героєм багатьох легенд, дум, пісень.

ЗАПОРОЗЬКА СІЧ – козацька республіка, яка була створена на території Нижнього Подніпровя (за Дніпровими порогами). Утворена у першій половині ХVI ст. існувала до 1775 р., аж доки за наказом Катерини ІІ не була зруйнована російськими військами. До 3.с. відносилось місто-фортеця, землі та пасовиська. Мала свій територіальний та військовий устрій: козацьку раду, кошового отамана, курені та сотні. 3.с. мала суверенність, самостійність та військову силу. Часто piзнi держави та уряди, гетьмани використовували силу та авторитет 3.с. у своїx цілях. Активну роль 3.с. приймала у Визвольній боротьбі українського народу сер.ХVII ст. та протягом столітть вела боротьбу проти турецько-татарської arpecii.

ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР) - Українська держава утворена на Західно-Українських землях під час розпаду Австро-Угорської імперії. Проголошена 13 листопада 1918 р. До ЗУНР увійшли Галичина, Буковина та Закарпаття. Президентом був обраний Є. Петрушевич, вищим органом влади була Українська Національна Рада. Виконавча влада належала Державному Секретаріатові, збройні сили - Українська Галицька Армія (УГА). ЗУНР виступила ініціатором злуки з УНР, яка сталася у січні 1919 р., але фактично залишилась формальним актом. Після окупації Польщею західно-українських земель у 1919р. перестала існувати.

ЗБОРІВСЬКИЙ ДОГОВІР (1649) - укладений у ході Визвольної війни козацько-гетьманським керівництвом та польським урядом 8 серпня 1649 р. За цими угодами зберігалися вольності війська Запорозького, встановлювався реєстр 40 тис., розповсюджувалась влада гетьманської адміністрації на три воєводства - Київське, Брацлавське та Чернігівське. Однак польське панство повертало в решті України свої маєтності. Це визвало нову хвилю козацьких повстань.

ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО - система установлених норм та правил, не записаних та не фіксованих, але знаних i усвідомлених усіма членами суспільства. У Київскькій Pyci існувало до "Pycької правди" Ярослава Мудрого й паралельно з нею. Поступово оформлювалось в писане право. На прикладі 3апорозькоі Січі існували неписані "права i звичаї" не санкціоновані державою.

ЗЕМСТВА - органи місцевого самоврядування у Pociї, існували й в Україні (з 1864 у Лівобережній та Південній, а з 1911 - в Правобережній Україні). Розпорядчі функції виконували земські зібрання, а виконавчі - земські управи. Земства контролювали питання місцевого господарства, медицини, народної освіти, ветеринарної служби, звязку, статистики тощо. В 3. обирались по куріям за становим, конфесійним та майновим принципом. Часто в 3. діяли представники ліберальної інтелігенції, з прогресивними поглядами, що поліпшувало соціальну сферу та підштовхувало уряд до прогресивних реформ.

ЗОЛОТА ОРДА - феодальна держава утворена монголо-татарами у XIII ст. Засновником її був хан Батий. Територія 3.о. охоплювала Сх. Сибір, Сер. Азію та територію Сх. Європи до Подністровя. Землі Київської Pyci були у васальній залежності від 3.о., сплачували данину. 3.о. була поліетнічною, відсталою у культурному відношенні. Через сепаратизм окремих ханів, визвольні повстання підкорених народів 3.о. на початку ХVI ст. перестає існувати.

ІГОР (?- 945) - великий князь київський з 912 р. Проводив дуже невдалу політику по відношенню до Візанії (походи 941, 944 pp. закінчились поступками Константинополю). Підкорив племена древлян, уличів, уклав мир з печенігами. Вбитий древлянами у 945 р. під час повстання.

ІМПЕРІЯ - велика держава, на чолі якої знаходиться імператор, монарх. Як правило для І. характерний колоніалізм. Українські землі тривалий час перебували у складі І. Російської та Австро-Угорської. Уряди цих І. викорінювали національну самобутність та людську гідність.

ІПАТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС - найдавніше староруське літописне зведення, укладене в Україні на початку ХV ст., в якому викладено історію Київської Pyci. Поділяється на три частини: "Повість минулих літ" (доводить до 1117 р.). Київський літопис (від 1118 до 1199), та Галицько-Волинський літопис (від поч.ХІІІ ст. до 1292).

КАЛНИШЕВСЬКИЙ ПЕТРО ІВАНОВИЧ (1691-1803) - останній кошовий отаман Запорозької Cічі (Нової). Родом з козацької старшини м.Ромни. Обирався на вci козацькі посади від походного полковника до кошового осавули, судді та кошового отамана. Пікся про колонізацію козацької території, розвиток господарства та торгівлі. Будував на Cічі церкви та собори, збирав церковні книги. Приймав активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1674 pоків, за що царем був нагороджений золотою медаллю на Андріївській стрічці. Захищав права запорожців від зазіхань російського уряду, за що після розгрому Cічі був засланий у Соловецький монастир. Проживши 112 років там i помер.

КАПНІСТ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ (1758-1823) - письменник та громадський діяч. Народився на Полтавщині у дворянській ciм’ї, що мала козацькі коріння. Займав посади предводителя дворянства Київської губернії, генерального судді, директора народних училищ, маршала дворянства Полтавськоїі губернії. Був членом просвітницького гуртка, виступав проти закріпачення селянства, ініціював ідею відновлення українського козацтва. Товаришував з декабристами - П. Пестелем та С. Муравйовим-Апостолом.
КАРМАЛЮК (КАРМЕЛЮК) УСТИМ ЯКИМОВИЧ (1787-1835) - національний герой, "український Робін Гуд". Очолив повстанський рух на Поділлі направлений на напади на панські маєтки, пограбування їx та роздачу багатств бідноті. Апогей боротьби - 1830-1835 роки, коли у pyci приймало участь 20 тис. чоловік i було здійснено більше 1 тис. нападів. Царизм неодноразово К. засуджував до каторги, але той втікав з Сибіру.

КАРПАТСЬКА УКРАЇНА - автономна територіально-адміністративна одиниця у складі Чехословаччини, утворена 8 жовтня 1938 р.. Проголошення нeзaлeжнocтi К.У. у березні 1939 року, співпало з вторгненням угорських військ на територію краю, після чого К. У перестала існувати.

КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ - один з перших вищих навчальних закладів в Україні, та й у Сх. Європі. Бере свій початок з 1631 р., коли за митрополита П. Могили Лаврська та Братська школи були об"єднані у колегіум, а згодом у К.-М.а. Із стін її вийшло чимало видатних вчених, державних діячів, козацьких старшин, церковних ієреїв. У 1817 р. академію було закрито.

КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО (ще братство) - політична, таємна, національна та патріотична організація, створена у Києві (1845-1847). Засновниками були викладачі та студенти Київського університету: В.Білозерський, М.Гулак, М.Костомаров та ще 9 oci6 ( також Т.Шевченко). Співчуваючих та контактуючих було за 100 чоловік. Основною метою К.-М. т. було досягнення державної незалежності України у федеративному союзі незалежних слав"янських держав. Братчики прагнули скинути самодержавство та кріпацьке ярмо. "Книга буття українського народу" - програмний документ товариства. Громадську роботу братчики проводили у руслі освіти народу, видавали популярні книжки, створювали початкові школи. Царизм покарав братчиків (12 чоловік) засланням та Т.Шевченка віддав у солдати.
КІМЕРІЙЦІ - ipaномовні племена, які сформувалися у ІХ-VIII ст. до н.е. на території Нижнього Поволжжя. 3 цим етносом пов"язані також групи прийшлого населения з території сучасного Казахстану та Південного Сибіру. Активно використовували природні ресурси східно-европейських степів, займались скотарством - конярством (греки їx називали "споживачами кобилячого молока"). Самостійне існування К. закінчується VI ст. до н.е., після чого вони асимілюються 3i скіфами.

КІШ - центральний орган управління Запорізької Ciчі. Відав питаннями адміністрації, фінансів, козацького суду.

КОЛАБОРАЦІОНІЗМ - співробітництво з фашистськими загарбниками в захоплених ними країнах під час Другої світової війни. В Україні на перших порах війни на шлях К. стала ОУН, яка намагалась за допомогою німців здобути право України мати свою незалежність. Однак, згодом, усвідомивши помилковість таких дій, перейшли до збройної боротьби УПА проти гітлерівського режиму та радянської влади.

КОЛЕКТИВІ3АЦІЯ - один з напрямків соціалістичного будівництва в СРСР у аграрному секторі економіки. Політичний курс проголошено у листопаді 1929 р. ЦК ВКП(б). Основними методами запровадження К. були введения продрозкладки та надзвичайщини у хлібозаготівлях з 1928 по 1932 pp., розкуркулення різних прошарків населения, знищення селян середняків-одноосібників (становили 2/3 сільських господарств). У наслідок насильницькоі К. було усуспільнено 70% селянських господарств до 1932 р.. К. стала причиною голодомору 1932-33 pp.

КОЛЕКТИВНИЙ СЮЗЕРЕНІТЕТ - спільне управління слов"янською державою - Київська Русь, за часів и роздробленості. Основні питания в державі вирішувались на колективних з"іздах князів, нащадків Рюрика.

КОЛІЇВЩИНА - народне визвольне повстання гайдамаків в Правобережній Україні проти панування поляків (1768-1769). Повстанці боролись проти кріпацтва та панщини, релігійних утисків. Учасники К. прагнули и до об"єднання Лівобережної та Правобережної України. Керівником повстання був М.3алізняк, І.Гонта та П.Уласенко. Поляки та Російський царизм люто розправились з повстанцями.

КОЛОМАЦЬКІ СТАТТІ (1687) - україно-російська угода, укладена на козацькій раді 25 липня на р.Коломак, під час обрання гетьманом І.Мазепи. Договір був обмеженням та поступками царатові, Україна втрачала економічну, соціальну та зовнішньо-політичну самостійність. У гетьманську столицю вводились стрілецькі полки, заборонялось вести торгівлю з Кримом та в Московії, обмежувався козацький реєстр, наголошувалось на злиття Українського народу з російським.

КОНОВАЛЕЦЬ ЄВГЕН (1891-1938) - військовий та політичний діяч. Студентом Львівського університету, активно працював у громадах та просвітницьких організаціях. 3 1918 по 1919 роки - командир Українських Січових-Стрільців (командир дивізії, корпусу, армійськоі групи). Після саморозпуску С.С. перебував у польському таборі для інтернованих. К. інцііатор створення УВО (1921) та ОУН (1929).
КОРЕНІЗАЦІЯ - національна політика більшовицької партії в 20-30-ті роки направлена на розвиток та заохочення серед керівництва республік СРСР розвитку національних культур, підготовки та висування кадрів корінної національності у партійному та державному апараті. К. сприяла діяльності навчальних та культурних закладів, виданню газет, журналів тощо, мовами корінних національностей. В Україні політика К. знайшла таку форму як українізація.
КРЕВСЬКА УНІЯ (1385)- державно-полігичний союз Польського королівства i Великого князівства Литовського оформлений у м.Крево (Білорусія). За умовами унії Литовський князь Ягайло за руку Ядвіги, спадкоємиці польського короля, сідав на польський престол, зобов"язавшись прийняти католицизм, передати на користь польської корони литовську казну, території, включаючи Литовську та Руську (білоруські та українські). Умови К.у. вже з 1386 р. почали виливатися в життя, але знайшли сильну протидію з боку литовських бояр та слов"янської знаті.
КЮЧУК-КАЙНАРДЖІЙСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР (1774) - укладений між Pociєю i Туреччиною у невеличкому селі в Болгарії після російсько-турецької війни 1768-1774 pp. За договором до Pocii відійшли південні Українські землі, що забезпечувало їй право вільного мореплавства на Чорному мopi. Визнавалась незалежність Кримського ханства від Туреччини i протекторат Pociї над Молдавією та Волощиною.

"ЛИТОВСЬКІ СТАТУТИ" (1529, 1566, 1588) - кодексові закони Литовської держави мали назву Литовського статуту. Литовські статути були кодексом законів феодального права. У них все населения поділялося чітко на дві нерівноправні групи. Перша група - панівний клас - феодали (княжата, панята, шляхтичі, магнати), які мали всю повноту влади. Другу, нижчу групу становило феодально єксплуатоване населения, права якого поступово зменшувалися i більша частина якого перетворювалася на кріпаків. До цієї групи належали тяглові селяни, ремісники та ін. Литовськими статутами користувалися в судах України, особливо Правобережної не тюльки в XVI, а часто i в XVII-XVIII ст.
ЛЮБЕЧЕСЬКИИ 3'Ї3Д КНЯЗІВ (1097) - перед загрозою з боку половців князі роблять спроби залагодити справу миром й припинити усобиці. Для чого, скликають князівські з'ізди. Першим з таких з"їздів був з"їзд 1097 р. у Любечі На ньому було визнано принцип, за яким кожний князь мусить володіти своєю вотчиною, тобто землею, виділеною йому батьком, i не посягати на землі інших ккнязів. Це узаконювало роздроблення Давньоруської держави на окремі спадкові князівства.
ЛЮБОВ ДО ІСТИНИ (1818 - 1819). — масонська ложа, яка діяла у Полтаві. Вона основний наголос робила на національні проблеми України. Серед її членів були відомі Українські діячі І. Котляревський, В. Капшет, В. Лукашевич, а також пізніші лідери декабристського руху П. Пестель, М. Орлов i М. Бестужев-Рюміи. Чутки про ложу дійшли до Петербурга, i цар Олександр І закрив її особистим указом.

ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ (1569) — польський король Сигізмунд II Август скликав спільний сейм (парламент) у Любліні на якому польська шляхта виступила з проектом повної інкорпорації литовських провінцій до Польщі що викликало різкий протест литовців (з українцями i білорусами), i Сейм затягнувся на кілька місяців. Аби схилити на свій бік литовських депутатів, король у цей час надав деякі привілеї шляхті Волині, Київщині i Поділля, а непокорним пригрозив суворими репресіями. Врешті унія була укладена. Згідно Люблінської yнії створено спільну державу — Річ Посполигу, на чолі якої стояв один державець, що мав титул короля польського та великого князя Литовського. Єдиними для Литви й Полыщі мали бути сейм i сенат, а також окремі польські феодали діставали право володіги землями в Литві, а литовські — в Польщі. Після Люблінської унії більшість українських земель опинилися в складі шляхетськог Польщі

МАЛОРОСІЯ — назва України з середини XVII ст. у офіційних актах царської Pociї.

МАЛОРОСІЙСЬКА КОЛЕГІЯ (1722-1727) — російський цар Петро І 29 квіня 1722 року видав Указ про створення Малоросійської колегії. У ньому говорилося, що оскільки в судах, збиранні податків i взагалі, в управлінні Гетьманщини багато непорядків, цар наказав заснувати із 6 штаб-офіцерів російських полків, розташованих в Україні, колегію, на чолі з президентом — бригадиром, яка и стала вищим судовим, контролюючим органом краю.
МАРКСИЗМ — це філософське та соціально-політичне вчення, засновником якого був К. Маркс у співдружності з
  1   2   3   4

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Словник історичних термінів І понять
Словник історичних термінів І понять. Навчально-методичний посібник / Укладачі Л. О. Рощина, О. В. Бєліков, А. М. Фесенко – Донецьк:...

Філософський словник а
Абстракція – виділення в мисленні окремих властивостей або відношень предмета як самостійних І відносно цілісних

Розвиток української термінографії (1948–2002)
У цей час термінологічні словники друкувалися поодинокими виданнями. Першою лексикографічною працею, яка вийшла в повоєнні роки,...

Адекватність дидактичного матеріалу
Словник містить терміни, які увійшли до активного словника вчителя протягом останнього часу, а також терміни, які інколи вживають...

Довідник призначається для учителів історії, правознавства, географії;...
Опубліковано: Словник-довідник. Міжнародні відносини. Країнознавство. – Харків: Основа, 2011. – Б-ка журн. «Історія та правознавство»....

Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії)
Будз М. Д., Мартинюк В. О., Постоловський Р. М, Троян С. С. Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії):...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

i.lekciya.com.ua
Головна сторінка