Пошук по сайту


38 Західноєвропейська середньовічна філософія. Боротьба реалізму та номіналізму

Зародки філософського мислення в Індії сягають глибокої давнини (2500 – 2000 рр до н.є.)

Сторінка2/6
1   2   3   4   5   6

38 Західноєвропейська середньовічна філософія. Боротьба реалізму та номіналізму


  1. 1Тому, що єдиною реальн., що визначала собою все існуюче була не природа, а Бог.

  2. 2 Серед. Філ-я ноила креаціоніський хар-р., від лат. творення. Основна ідея це ідея творення світу Богом актом своєї волі.

3. Філ-я серед. Віків носила антропоцентричний хар-р. Антропологія – це наука про походження та роз-к людини. Це кукупність поглядів, які стверджують виключну роль людини серед інших творінь Бога.Середньовічна філ-я була схоластичною та аналогетичною саме під такою назвою вона війшла в філ-ю.Номіналізм з лат. – ім”я, найменування. Це таке філ-ке вчення яке стверджує, що існують тільки окремі речі, а із назви імена утворені, поняття придумані людьми і ніяких відображень властивостей речей, предметів хоч ця течія несла на собі матер. Тендецію, але її представники не розуміли, що загальні поняття відображають Властив-ті об”єективно існуючих речей. Це була прогесивна течія тому що не Була спроба обгрунтувати думку про зміст Загальних понять і свідомост взагалі, бо вони є продуктом абстрагуючої діяльності нашого мозку. Окам, Розцелін. Реалізм – від лат. реаліз-дійсний. Це направлення в серед. Філ-ї представники якого вважали, що уніер. поняття існують реально і передують існування конкретних речей. Предст. – Августин Блажений (блажений через те, казав основне місце людини отримув. істинне знання, бо інакше людина не буде отримув. Блаженство, Хома Аквінський.




Ф. 39. Філософське вчення Фоми Аквінського.

Фома Аквінський (1125/26-1274рр) - один із найвидатніших представників середньовічної філософії, учень знаменитого теолога, філософа і природознавця Альберта Великого. Як і його вчитель, ФА намагався обгрунтувати основні принципи християнської теології, спираючись на вчення Арістотеля. При цьо­му вчення Арістотеля було пристосоване таким чином, щоб воно не вступало у протиріччя з догматами церкви.

Вчення про буття. Під буттям ФА розуміє хрис­тиянського бога, який актом своєї волі створив світ і речі, що в ньому існують. З точки зору ФА існує чотири рівні буття.

*Найнижчий рівень буття визначає зовнішню визначеність ре­чей, сюди відносяться неорганічі стихії та мінерали.

*На наступному рівні .перебуває форма, яка являє собою кін­цеву причину речей, тому їй притаманна доцільність, яку ще Арістотель назвав "рослинною душею" - це рослини.

*Третій рівень - тварини. На всіх трьох рівнях форма по-різ­ному входить в матерію.

*На четвертому рівні форма вже не залежить від матерії. Це дух, або розум, розумна душа, найвища із створе­ного сущого. В наслідок того, що душа не пов"язана з тілом, вона не гине зі смертю тіла. Тому розумна душа носить у ФА ім"я "самосудого". На відміну від неї, душі тварин не є самосущим і гинуть разом з заги-беллю тіла. Велику увагу приділяв ФА розуму. Розум, за його розумінням, є найвища здібність, якою наділена людина і тому вона здатна роз-різняти добро та зло. Практичний розум -це воля, що спрямована не на пізнання, а на діяльність, яка керує лодськими вчинками і поведінкою.

Вчення про людину. Це вчення ФА грунтується на уявленні про єдність душі і тіла в кожній особі. Душа нематеріаль­на, вона стримує свою завер-шеність тільки че­рез зв"язки з тілом. Особис-тість для ФА є найблагороднішою у всій розумній природі. За ФА розум вищий від волі, але любов до бога набагато важливіша за пізнання його.

41.Філософське вчення Р.Декарта

Р.Декарт(1596-1650рр.)-видатний французький філософ,фізик,математик,засновник раціоналізму.Основні праці-“Роздуми про метод”,”Метафізичні роздуми”,”Начала філософії”

В історії Нової філософії Декарт посідає особливе місце як творець дуалістичного філософського вчення.Він побудував свою філософську систему на основі визнання одночасного самостійного існування свідомості і матерії,душі і тіла.Атрибутом духовної субстанції вважав мислення,а матеріальної-протяжність.Людина ,за Декартом,це механізм поєднання цих двох субстанцій.Проте цей дуалізм не вирішував проблему пізнанняя світу.Тому Декарт ввів в свою теорію третю субстанцію –Бога ,який обумовив їхню єдність.Єдино правильний метод пізнання ,за Декартом, є раціоналізм та дедукція.Раціоналізм включає в себе два елементи:-уявленя про розум;-розуміння відмінності раціонального пізнання від чуттєвого.Розробляє вчення ,згідно з яким вихідним поняттям для дедукції всіх наукових знань повинні бути “вроджені ідеї”.Вони приховані в глибині інтелекту і можуть бути усвідомлені інтуітивно.
Ф.42. Філософське вчення Ф.БЕКОНА.

Ф.Бекон(1561-1626)-родоначальник нової форми ангійського матеріалізму і всієї тогочасної експе-риментальної науки.Саме він сформулював поняття матерії як вираз природи і нескінченої сукупності речей.Матерія,за Беконом перебуває у русі,під яким він розумів активну внутрішню силу”напру-гу”матерії і назвав 19 видів руху.Рух і спокій Бекон вважав рівноправними властивостями матерії.Ос-новні свої ідеї висловив у працях “Новий органом” (1620)і “Про гідність та примноження наук”(1623). Головне завдання філософії Бекон визначає як пізнання природи і оволодіння її силами,а для цього треба розробити відповідний метод,який би вів до істини,правильно орієнтував пізнавальну і практичну діяльність людини.Новий метод може зустріти на своєму шляху примари,забобони,ідоли, які віволікають пізнання від істини.Він визначив систему примар.”Примари Роду”,вони пов’язані з недосконалістю людського розуму і органів чуття. “Примари Печери”зумовлені індивідуальними особ ливостями людини,вони є суб’єктивне ставлення людини до природи.”Примари Площі”проникають у пізння разом зі словами та іменами.”Примари Театру”пророджуються сліпою вірою людей в авто ритети.Щоб очистити пізнання від примар треба бути вільним і самостійним у своїх твердженнях та висновках,бо істина є дочкою часу.Об’єктом пізна-ння у Бекона є природа,а методами-наукова індук-ція та експеримент.

Бекон,будучи засновником методологічного рівня наукового пізнання,виступає проти схоластичної методології,вузького емпіризму.Свою позицію він пояснює за допомогою алегоричного зображення 3 можливих шляхів пізнання: *шлях павука,тобто спроба людського розуму виводити істини з самого себе;*шлях мурахи-однобічний емпіризм-пізнання і нагромадження голих фактів;*шлях бджоли-справ-жній шлях науки,як бджола переробляє нектар у мед,так і справжній науковець перетворює емпі-ричні факти за допомогою раціональних методів у наукову істину.

Метод наукової індукції(сходження від одиничного до теоритичних узагальнень)Бекон вважає справж-нім методом наукового пізнання природи.Бекон обгрунтував у теорії пізнання принцип емпіризму. З цього принципу він виводить пріоритетність індуктивного методу і фактично стає його фундато-ром.Бекон не заперечував існування Бога.Він виз-нав існування двох істин:божественної і земної. У поясненні природи сусп-ва Б.був ідеалістом,висту-пав прибічником абсолютної монархії.У його тво-рах можна побачити новий підхід до питання про мету пізнання.Його афоризм”Знання-сила”-виражає ідею високої ролі експериментальної науки,яка дає людині практичну користь.

43. Філософське вчення Б.Спінози.

З точки зору С. світ-це нескінченна природа, матеріальна субстанція/лат.-сутність,основа/ яку він також називає Богом.Поняття Бог С.вживає не буквально,воно є своєрідним теологічним прикриттям матеріалізму.Субстанція,тобто мате-рія,є причиною самої себе,має безліч властивос-тей.Вона вічна і незмінна,їй властива ідея збере-ження.Субстанція-це те,що не потребує для свого існування чогось іншого-бога,духу і т.п. поняття субстанції С.дуже цінним у його філосо-фії, воно відігравало велику роль у подальшому розвитку наукової філософії.

Велике значення для подальшого розвитку філософії мало вчення дантеїзму С. Згідно з ним бог не існує окремо від природи,а розчиняється в ній.З цього логічно випливала атеїстична думка про те,що пізнання світу йде не через пізнання ,а через пізнання самої природи.Тобто С.закликає не до богослів’я, а до наукового пізнання світу.Виходячи з ідеї існування єдиної субстанції,С.помидково стояв на позиціях вчен-ня,що допускає наявність мислення у всієї мате-рії,в тому числі і неживої.Такої ідеалістичної точки зору дотримуються і зараз деякі дослід-ники природи.

Ф.44.Проблема людини у філософії Французського Просвітництва (ФП).

Просвітництво-культурно-історичний термін, /вперше використали Вольтер і Гардер/,що відби-ває певну епоху розвитку людства,сутність якої полягає в широкому використанні розуму для сус-пільного прогресу.Просвітництво є продовженням гуманістичних тенденцій 14-15ст.,але відрізняєть-ся більшим раціоналізмом і критичністю.Голов-ним прагненням просвітників було знайти шляхом діяльності людського розуму прородні принципи суспільного життя.З цієї точки зору було піддано гострій критиці всі наявні форми і відношення людей в сфері права,моралі,економіки,політики. Під впливом просвітництва розпочались реформи в деяких країнах східної Європи,які сприяли ство-ренню і розбудові громадянського суспільства.

ФП порушує проблему вдосконалення суспільства шляхом реформ.Велике значення мали твори Монтеск’є(1689-1755),зокрема його “Перські листи”та “Дух законів”,де методом порівняльного аналізу описує типи державного устрою.Загалом Монтеск’є висував ідею величезного географіч-ного фактору/територія,клімат,родючість землі…/ в розвитку суспільства.Але він не заперечував ролі способу життя,способу виробництва.Проголосив ідею загального миру.

Вольтер(1694-1778)в своїх творах “Кандід”,”Філо-софський словник”та ін.висував ідеї,спрямовані проти феодалізму та кріпацтва,він боровся проти церкви,релігійної нетерпимості,фанатизму,деспо-тії.вольтер вважав неминучим поділ людей на багатих і бідних.Певний час мислитель визнавав за можливе поліпшити життя людей за рахунок так званого “освіченого монарха”,тобто вченого,розум ного царя чи імператора,але наприкінці свого жит-тя схилився до того,що найкращим держ.устроєм є республіка.Він залишився переконаним в немину-чості суспільного прогресу.

Ж-Ж.Руссо(1712-1778)написав праці “Про суспіль-ний договір”,”Еміль,або про виховання” та інші,де торкається питань розвитку цивілізації,держави, моралі.Критика ним наявних порядків відрізнялась яскравістю стилю і разючою силою слова.Взагалі Руссо помітно схиляється до насолоди і насолоди і намагається уникнути страждань.Цивілізація,твер-дить він,псує людину,погіршує її природні якості саме завдяки своїй раціоналізованості,поміркова-ності.Розподіл праці,який має величезне значення для прогресу,не тільки благо,але й зло,оскільки людина втрачає цілісність.Звідси вже крок до виз-нання проблеми відчуження людини в суспільстві. У вихованні Руссо спирався на чуття людини,звер-тався до її щирого серця.В цьому він вбачав мож-ливість збереження і розвитку справді людяних відносин у суспільстві.Він рішуче виступає проти соціальної нерівності, вимагає свободи і забезпе-чення повноти юридичних прав.

.46. Філософське вчення Канта.

Імануїл Кант(1724-1804)-родоначальник німецької класичної філософії.Його теоритична дія-ть поді-ляється на два періоди.1-закінується 60-роками 18ст.В цей час Кант займався переважно природ-ними проблемами,серед яких найбільш відомою в науці є його гіпотеза про виникнення сонячної системи з величезної газової туманності.В загаль-ній формі він стверджував діалектичну думку про те,що природа має свою історію в часі,выдкидав ыдею першопоштовху,тобто в цей період в філосо-фії Канта переважали матеріалістичні позиції.

З 70рр.починається другий,так званий критичний період,коли в філософії Канта ми знайдемо і дуа-лізм,і агностицизм,і ідеалізм.Основні твори цього періоду: “Критика чистогоразума”/1781/, “Критика практического разума”/1789/

В центрі філософії Канта стоїть проблема теорії пізнання.Він здійснив перехід від метафізики субстанції до теорії суб’єкта.Головне за Кантом,не вивчення речей самих по собі,а дослідження самої пізнавальної системи.Перш ніж пізнавати світ,пот-рібно пізнати своє пізнання,втановити його межі і можливості.Це був великий поворот філософії до людини.Він вважає,що людський розум пізнає в не “речі в собі”,а явища речей,результат їхньої дії на органи чуття людини.”Речі в собі”стають явищем завдяки апріорним формам споглядання/простір, час/ та апріорним формам мислення/якість,кіль-кість,причинність,реальність/,тобто таким формам, які мають позадосвітне походження.Наступна схо-динка пізнання-це розум,який,за Кантом,завершує мислення і при цьому,не створюючи нічого ново-го,сам заплутується у невирішених протиріччях-в т.з.”антиноміях”чистого розуму.Кант вважає,що таких антиномій чотири,але вирішити їх неможли-во,оскільки кожну з тез,що складають антитомії, можна однаково логічно довести або спростувати. У своєму вченні про антиномії людського розуму Кант упритул підійшов до розробки даілектичної логіки,де протиріччя виступають як необхідна умова розвитку знання.

Кант багато написав про людину як частину природи,про людину як кінцеву мету пізнання,а не як засіб для будь-яких цілей,тобто визнає самоцін-ність людини.Кант ставив питання про співвідно-шення понять людина і особистість.Відомий Кант і як творець вчення про надісторичну,незалежну від умов життя,загальну для всіх людей мораль. Він створив вчення про так званий категоричний імператив/закон,повеління/,що існує в свідомості людей,і надає людині свободу і разом з тим в сукупності створює всезагальний моральний закон для суспільства.

. 48. Філософське вчення Гегеля, супереч-ність між його методом та системою.

/1770-1831рр./відомий філософ об’єктивного ідеалізму,який у рамках своєї об’єктивно-ідеа-лістичної системи глибоко і всебічно розробив теорію діалектики.Він зробив спробу побуду-вати теоритичну систему, яка повинна була остаточно вирішити проблему тотожності мислення і буття.Основні роботи: “Наука логіки”,”Філософія природи”,”Ф.духу”, ”Ф.права”.В коло його інтересів входили всі сфери життя—природа,людина,її свобода, закономірності суспільного життя,логіка… заслуга Г.полягала також в тому,що він весь природний,історичний і духовний світ вперше подав у вигляді процесу,тобто у вигляді руху, змін,в перетвореннях,в розвитку.Але цей уні-версальний процес він відобразив своєрідно-ідеалістично.Гегель вважав,що об’єктивно, незалежно від нас існує абсолютний дух,як самостійна,універсальна,духовна субстанція світу.Цей абсолютний Дух,абсолютна ідея чи розум,постійно розвиваючись,на певному його етапі породжує,”відпускає з себе своє інше”-природу,яка в свою чергу,розвиваючись, поро-джує “суб’єктивний Дух”-людину,мистецтво, релігію і найвищий прояв цього духу-філосо-фію.Обгрунтовуючи ідею розвитку,Г.сформу-лював основні закони діалектики,довів,що істина є процесом.Розробляючи філософію історії,Г.перший підкреслив,що основною проблемою вивчення соціального буття люди-ни є вивчення діалектики суб’єктивності по-бажань кожної окремої людини і об’єктивнос-ті,закономірності створюваної людьми систе-ми суспільних відносин.Г.критикував розумін-ня свободи як відсутність всіляких перепон. Сутність основного протиріччя філософії Г.-протиріччя між діалектичним методом і ідеалістичною і в той же час метафізичною системою,звернувши увагу при цьому на непослідовність його діалектики.Вона була звернена в минуле і не поширювалась на пояснення сучасного і майбутнього.Г.скрізь установив абсолютні межі розвитку:в логіці такою межею є абсолютна істина,в природі-людский дух,в філософії права-конституційна монархія,в історії філософії-філософська сис-тема самого Гегеля.

Г. вважав,що розвиток історії завершується, досягши рівня Пруської імперії,після того історія вже не розвивається в просторі і часі. Таким чином,філос. Г.була консервативною, вона не давала перспектив для необхідності появи нових формацій і через це класики марксизму назвали її “кінцем німецької класичної філософії”.


Ф. 49. Філософське вчення Феєрбаха (Ф).

З Ф.починається період нового злету,піднесення матеріалізму.В світі нема нічого,крім природи,вона ніким не створена і є причиною самої себе.Природа є також основою походження людини,а релігія це хибна перекручена свідомість.Він не просто відки-дав релігію з порогу,як це робили багато його попе-редників,а дав психологічний аналіз її існування. Такі думки Ф.-це ніби справжній матеріалізм, атеїзм.Але його філософія не була послідовно матеріалістичною.В розумінні природи Ф.матеріа-ліст,а в розумінні історії людства-ідеаліст.

Великі зміни історії суспільства,вважав філософ, пояснюються змінами форм релігії.Будучи глибо-ким критиком релігії,що існувала в той час,Ф. На-магався створити свою нову релігію,в якій замість культа бога буде панувати культ людини і любові, крім цього,матеріалізму Ф.були притаманні такі риси як метафізичність,механіцизм,він мав споглядальний хар-р.В центрі філософії Ф.стояла людина,тому його філософія була антропологічною і глибоко гуманістичною.Але людину він розумів однобоко,тільки як частину природи,як біологічну істоту,яка повністю залежить від природи,”панує” над природою “шляхом покори її”,в той час як людину слід розглядати як єдність біологічного і соціокультурного,”як сукупність суспільних відносин”./К.Маркс/
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Джерела філософського мислення
Русі. Одним з найглибших джерел філософських ідей є народна культура слов’ян. Другим джерелом філософського мислення є писемні пам’ятки,...

1. Зародження філософської думки у Стародавній Індії
Перші філософські школи І течії виникли у найдавніших регіонах людської цивілізації на початку VІ ст до н е в Стародавній Індії,...

Філософська думка Стародавньої Русі
Основою світогляду східних слов'ян світова культура стала переплавлятися на самобутню києворуську культуру, зокрема філософську культуру....

Конспект лекцій з дисципліни «основи філософських знань» для студентів...
Поняття філософії, її значення в системі вищої освіти. Предмет філософії та особливості філософського мислення

Список публікацій доцента кафедри англійської мови факультету іноземних...
Бочан П. О. Функціонально-семантичні характеристики Слова “one” у тексті // Матеріали студентської наукової конференції, присвяченої...

1. Предмет релігієзнавство, його місце в системі філософського знання
При цьому об'єктом філософського вивчення є не тільки сама релігія, а й те соціальне та природне середовище, що впливає на процес...

Г. М. Микитюк Критичність мислення та формування компетенцій
У пропонованому посібнику розглядаються можливості уроків критичного мислення з використанням методів навчання математики у формуванні...

Уроках математики
Однак, як це робити, викладач не завжди знає. Нерідко це приводить до того, що розвиток логічного мислення значною мірою йде стихійно,...

Завира мороз буде
...

1. Чому логіка довгий час розвивалась в системі філософського знання, а не як окрема наука?
Чому логіка довгий час розвивалась в системі філософського знання, а не як окрема наука?



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

i.lekciya.com.ua
Головна сторінка